Чому Тальнівська громада перебуває в потугах, а у сусідів давно вже відбулися пологи? - Вісті Черкащини

Чому Тальнівська громада перебуває в потугах, а у сусідів давно вже відбулися пологи?

В Україні завершився процес утворення об’єднаних територіальних громад. Він стартував ще 2015 року і ті громади, що були свого часу піонерами й утворилися відразу після ухвалення закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад», за ці роки змужніли і тепер передають досвід. Єрківська та Мокрокалигірська ОТГ – одні з перших, що утворились у Черкаській області. Нині це успішні громади. Ми побували в них, аби розібратися, у чому секрет їхніх успіхів?


Отже, Єрківська ОТГ утворилась восени 2015 року внаслідок об’єднання Єрківської селищної ради, до якої входило село Залізнячка та Радчиха. Адміністративний центр – Єрки. На території ОТГ функціонують загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, амбулаторія, 2 ФАПи, 3 дитсадки, пожежна частина, ЦНАП, житлово-комунальне господарство, музична школа, ДЮСШ тощо.


Єрківська ОТГ за економічними показниками вважається самодостатньою (бюджет понад 49 млн. грн.), а тому щороку з її доходів вилучають ще й кошти до Держбюджету. Зокрема, в 2021 році це 4 мільйони реверсної дотації.
Уже на під’їзді до Єрок бачимо на порядок кращі дороги, аніж у недавно створеній Катеринопільській ОТГ. У селищній раді тепло, затишно, здійснено добротний євроремонт. Сучасний ЦНАП, обладнаний за сприяння Програми «U-LEAD з Європою», красива зала для проведення зустрічей та масових заходів. У коридорі на стінах багато інформативних стендів, що знайомлять присутніх з історією, успіхами та життям громади.


Оскільки ми повідомляли про приїзд, на вході нас зустрічає секретар селищної ради з багаторічним стажем Алла Яременко.
– У чому секрет успіху вашої громади? – цікавимось.
– Головний секрет – у кадрах, – каже Алла Миколаївна. – У нас злагоджена команда. Кожен працює на своєму місці, викладається на повну. Навіть не уявляю, що було б, якби когось у нас забрали, перевели на іншу роботу. Було б дуже непросто! Адже людей ми набирали, зважаючи на їхній професіоналізм, відповідальність. Штат селищної ради – 33 особи. В кожного свій сегмент роботи.
– А з чого ви починали? Чи не важко було першими створювати ОТГ?
– Починали з громадських обговорень. Віче. Зрозуміли, підрахували, що так нам буде краще. Люди нас підтримали. Основа нашої команди, разом з очільником Леонідом Польовим – це персонал, що й до об’єднання працював у селищній раді. Тож ми ретельно зважили усі плюси й мінуси, врахували ризики. В результаті – жодного дня не шкодували. Адже за понад 5 років зроблено чимало. Якби ми не зважились на цей крок, досі б не мали того, чого досягли, оскільки основним розпорядником коштів залишався район.


– Чого досягнули? Чим пишаєтесь?
– Багато коштів укладено у ремонт, і ця робота триває. Відремонтовано не лише селищну раду, а й дитячі садки, школу, амбулаторію, музичну школу, що перейшли до нас у занедбаному стані, ремонтуються дороги, проводиться робота з озеленення, осучаснено автобусні зупинки. Дякуючи об’єднанню, ми мали змогу брати участь у різних проєктах, грантових програмах. Відтак відкрито ЦНАП, що надає широкий спектр послуг, поліцейський відділок, куплено новий сміттєвоз, придбано два нові шкільні автобуси (2017, 2019). Минулого року наш поліцейський громади від профільного відомства отримав службовий автомобіль «RenaultDuster». За сприяння спонсорів збудовано міні-футбольне поле зі штучним покриттям, відкрито громадську майстерню. Нині йде будівництво мультифунціонального спортмайданчика. Шукаємо кошти для реконструкції стадіону. Проєкт уже виготовлений. Роботи розпочаті. Досі в нас було безкоштовне харчування дітей у школах та садочках, безкоштовні стоматологічні послуги, безкоштовне навчання в гуртках, секціях, музичній школі. Однак з цього року, зважаючи на фінансові труднощі, зумовлені карантином, довелося тимчасово впровадити невеличку батьківську плату за харчування некатегорійних школярів (10 гривень).
У нашій громаді здійснюють практично всі виплати вчителям у повному обсязі.Середня зарплата вчителя –15-17 тисяч.
– Хто наповнює ваш бюджет?
– Головним бюджетоутворюючим підприємством є місцевий елеватор, підприємства, що розміщені на території заводу вогнетривів, та м’ясокомбінат. Суттєву роль у розвитку нашої громади відіграла також інфраструктурна субвенція, що надавалась новоутвореним ОТГ.
Ми здійснили коротку екскурсію громадою й були приємно вражені станом школи, дитсадків і навіть доріг. Останні, звісно, не ідеальні, враховуючи вихід із зими, але досить пристойні.


Село Радчиха – не центр громади, як Єрки. Втім, і тут дороги в непоганому стані. Неподалік адмінустанови – будинок культури, літня сцена, дитячий майданчик, капличка та монумент Слави.
– Як вам живеться після об’єднання? – запитуємо у місцевих.
– Добре живеться, – відповідає жіночка з велосипедом. – Аби держава пенсію підняла, то було б ще краще. А так у нас і староста хороший, і голова уважний. Село красиве. Гроші у благоустрій вкладаються. Є клуб, магазини.
Гарне враження здійснила на нас і Мокрокалигірська громада з центром у Мокрій Калигірці. В усіх адмінприміщеннях, закладах, установах (а це і сільрада, і ЦНАП, амбулаторія, школа, тренажерний зал) вже з першого погляду видно недавній ремонт. В громаді функціонує 2 школи І-ІІІ ступенів (є й школи нижчого рівня), дві амбулаторії (у Мокрій Калигірці та Ярошівці), ФАПи по селах. На території ОТГ розміщені сучасний Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти та психоневрологічний диспансер. Обидва заклади обласного підпорядкування.


ОТГ утворилася також восени 2015 року шляхом об’єднання Єлизаветської, Мокрокалигірської та Ярошівської сільських рад. У минулому році, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, до її складу були включені також Киселівська та Ступичненська сільські ради.
– Свого часу я працював головою Мокрокалигірської сільради, – розповідає Валерій Бецун, заступник очільниці. – Тож не з чуток знаю, що таке управлінська діяльність. Роздумів, об’єднуватись чи ні, у нас довго не було. Ініціатива йшла від діючих (на той час) сільських голів. Добре, що з’явилась лідерка, така як Вікторія Пипа, що задала головний темп розвитку нашої ОТГ. Маємо в штаті близько 40 осіб, на перший погляд, здається багато, але сюди входять і представники по селах. У нас тільки по Ярошівці працює 6 осіб. В кожному селі є старостинський округ. Головний принцип – рівномірне розподілення коштів по всіх населених пунктах. Відразу домовились: усім однаково, на центр (Мокру) – плюс 15%.
Основний дохід громади – від землі. За словами заступника, лише Мокра Калигірка має понад 400 га, родючі ґрунти також у інших селах. Крім того, на території громади працює завод, що спеціалізується на виробництві твердих сирів. Значну роль у розвитку громади відіграла також інфраструктурна субвенція.


Окрім здійснення поточних та капітальних ремонтів, громада увесь час активно працювала: відкрила ЦНАП (2017), осучаснила дитсадок та спортмайданчик у Сухій Калигірці (2018), відкрила тренажерний зал у Мокрій Калигірці, провела фестиваль писанок (2019), збудувала амбулаторію у Ярошівці (2020), купила трактор для комунального підприємства, підготувала приміщення для відкриття поліцейського відділку, за співфінансування придбала два шкільні автобуси (один відразу після об’єднання, другий – у 2020 році) та медичний автомобіль «RenaultDuster» (2020)тощо.
Новоутвореній Катеринопільській ОТГ на чолі з головою Володимиром Коваленком поки що нема чим похвалитися, окрім розбитих доріг та роздутих штатів близько 170 осіб. Очікуємо на обіцяні успіхи в майбутньому.


Як немає чим задаватися й сусідній Тальнівській громаді. Є й на Тальнівщині села, які потенційно могли б стати центром спроможних територіальних громад. Візьмемо Криві Коліна, Майданецьке, Мошурів, Тальянки або Онопріївку чи Соколівочку. Хіба у них недостатньо родючої землі? Деякі так само мають потужні підприємства, що могли б стати основними наповнювачами бюджету громади? Як приклад – потужний борошномельний завод у Кривих Колінах чи молочноконсервний у Мошурові. А, може, люди на Тальнівщині не такі далекоглядні, як у Мокрій Калигірці та Єрках – не могли осягнути всіх переваг своєї сільської громади, у якій ти сам собі хазяїн. Не віддаєш всі кошти в центр та чекаєш, коли тобі надумають залатати дорогу чи вкрутити вуличного ліхтаря. Чи то ще буде? Як позаростають цвинтарі та узбіччя доріг у селах? З кого спитають? Зі старости чи з адміністратора?
Виникає питання: чому не об’єдналися свого часу? Причин можна назвати багато. Не знайшлося такого лідера, як Вікторія Пипа, що змогла взяти на себе відповідальність, побоялися, що держава не дасть обіцяні субвенції і підуть з протягнутою рукою по світу. Та й реорганізовувати заклади у своїй громаді також довелося б, а без скорочення та вивільнення штату не обійтися. А хто хоче собі ворогів нажити в рідному селі? Інші ж, як два цапочки з відомої казочки, не могли поділити, де буде центр громади? Чи в Онопріївці чи в Соколівочці? У Майданецькому чи у Вишнополі? У Тальянках чи в Білашках? Головну скрипку зіграла чинна влада на чолі з Валентиною Любомською і тодішні депутати районної ради Людмила Кутова та Іван Терещук, які з усієї сили тягнули ковдру на себе. Ще деякі вважали себе наскільки самодостатніми та платоспроможними (як Ірина Хижняк з Корсунки та Сергій Поліщук з Лоташевого), що об’єднання з сусідами вважали принизливим та ганебним.


Пригадуєте, спочатку вели мову про утворення 7 громад, потім 5, згодом 3. А зрештою звелося все до однієї – і то навколо районного центру.
– Ми і тоді, і зараз надіялися, що будемо в громаді, але громади нема. Що тоді, що зараз – міська рада. На громаду держава виділяє великі гроші, а у нас нема громади, просто гроші зібрали з сіл – і Тальне процвітає. Залишили у нас одного адміністратора: вона повинна й довідки видавати і все контролювати. Так не можна. Села дуже обідили. Ми рухаємося у глибоку яму! – каже Володимир Щербатюк, колишній сільський голова. Спробував він себе й ролі виконуючого обов’язків сільського старости. Тепер каже: душа болить за село.
Сам процес децентралізації передбачає максимально прозоре планування розвитку всієї території громади, рівномірний (як бачимо у Мокрокалигірській ОТГ) розподіл бюджету на всі села об’єднання, скорочення управлінського штату. І все це в інтересах усіх членів територіальної громади. Що вийшло з Тальнівщини – з району утворили одну велику громаду на 43 населених пункти. Зрозуміло, на села коштів не вистачає, навіть старосту у селі нема за що утримувати, працівник з благоустрою теж під питанням. Хіба зменшився управлінський штат? Не думаю! Змінився якісний склад – точно. Як працюватимуть комунальні підприємства? Механізм поки що неналагоджений.


Дивлячись на все це, розумієш, що за усім стояв «ляльковод» з амбітними планами. Мова йде про колишню голову райради Валентину Любомську. Увесь цей час, починаючи з 2015 року, ця особа робила видимість, що ініціює об’єднання громад, а з іншого боку – нічим не допомагала, не переконувала, не пояснювала, а навпаки ставила палиці в колеса, аби звести все нанівець. Бо плани були прості – з Тальнівського району утворити одну-єдину громаду і далі сидіти на потоках в оточенні свити. Вийшло не так, як гадалося. Політична сила, очолити яку збиралася ця персона, розуміючи її токсичність, не взяла її у свої ряди. Плани провалилися – Валентина Любомська опинилася на одвірках.
А Тальнівська ОТГ поки що мучиться «потугами» децентралізації. Гляди розродиться буйним розвитком…


Жителі громади найближчим часом ще відчують сповна усі наслідки діяльності Валентини Любомської, коли не матимуть змоги дістатися до роботи чи аптеки.

Марина КАМІНСЬКА

26.03.2021 09:20
Переглядів: 1599
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.