Боксер з Мошурова на Тальнівщині мріє стати хірургом

У спортивному боксерському клубі «Тріумф-Спорт» на базі Тальнівської та Маньківської ДЮСШ, що діє за підтримки Благодійного фонду «Разом з КЕРНЕЛ» займається 14-річний Роман Панько з Мошурова, що на Тальнівщині. Історія цього хлопця вражає. Таку витримку, силу волі, справжній характер має не кожен спортсмен, не кажучи про нас, пересічних.
– Боксом я почав займатися десь з 3 класу. Спочатку просто ходив дивитися, як Іван Васильович Бабой тренує хлопців. Займатися до нього у спортзал ходили старші хлопці, були й мої однолітки. Я тільки цікавився, як там, що це. Так походив місяць. А потому відчув внутрішній голос: «Все, Ромо, йди, це твоє!» – розповідає хлопець.
Почав тренуватися, сподобалося. І вже через декілька місяців завоював свою першу золоту медаль. Потім був чемпіонат області, до якого Роман дуже серйозно готувався. У ніч перед виїздом у хлопця піднялася висока температура. Це не завадило йому провести два поєдинки, перемогти обох супротивників (обидва, до речі, черкаські спортсмени) і вийти у півфінал.

У спортивній кар’єрі перспективному боксерові довелося зробити значну перерву, через серйозні проблеми зі здоров’ям. Після того, як хлопця прооперували, він на деякий час залишався в інвалідному візку. Лікарі робили невтішні прогнози. А він, всупереч всім прогнозам і заборонам, не лише встав на ноги, а й став чемпіоном України. Через рік.
– Роман – один з моїх найкращих вихованців, у нього найбільше досягнень, – без перебільшення говорить про хлопця його тренер Іван Бабой.

Він не один раз виходив у фінал престижних турнірів з боксу, відкритих чемпіонатів міст серед молоді, юніорів та юнаків, був медалістом всеукраїнських турнірів. Роман – двохразовий чемпіон України (2017, 2018 роки), фіналіст чемпіонату України (2019 року), член збірної України серед школярів. Про кожен свій бій він розповідає з великим захопленням та ентузіазмом. Бо навіть з тих поєдинків, у яких програвав, хлопець брав уроки: боров свій страх, ще більше тренувався – і перемагав! Влітку, як член збірної України з боксу, Роман проходив літні збори спершу 2 неділі у Харкові, потім у Надвірній Івано-Франківської області та зрештою на тренувальній базі у Конча-Заспі. Крім значної тактичної та фізичної підготовки (хлопців тренував головний тренер збірної України та його помічники), отримав неперевершене враження від знайомства з зірками українського боксу – Василем Ломаченком, Володимиром Кличком та Олександром Усиком. На Європу Роман не потрапив, але провів досить хороші літні збори, після яких радував своїх вболівальників новими перемогами.

Його успіхам найперше радіє родина. Роман у сім’ї наймолодший, тому морально і матеріально також його підтримують всі рідні. А особливо багато часу захопленню сина приділяє тато. Віктор Іванович за освітою вчитель фізкультури, нині на пенсії, тому фізичною підготовкою сина займається самостійно, до того ж, возить сина майже щодня на тренування у спортивну школу в Тальне.
Наша розмова з Романом Паньком відбулася телефоном ще на самому початку карантину, запровадженого по всій країні у зв’язку з коронавірусом. Хлопець саме робив ранкову пробіжку. Він щоранку пробігає 3, 5 кілометра. Тренування в спортшколі тимчасово припинили.

– Вдома сидіти не можна, треба постійно тренуватися, тримати вагу. Доводиться увесь час обмежувати себе в чомусь. Якщо їси, коли хочеш і що хочеш, то вага різко піднімається вверх і всі старання виявляються марними. Треба заново скидати. А це не просто, – ділиться особливістю життя спортсмена. До речі, на той час ми ще не знали, що усі спортивні змагання та чемпіонати відтермінують на невизначений час, як і не йшла мова про те, що дев’ятикласники не здаватимуть ДПА, до якої так старанно готувався Роман. До слова, Роман і в школі навчається добре: «7 класів закінчив на відмінно, у 8-ому була одна «9» з біології. Постараюся здати ДПА на свій рівень знань, бо після 11-ого маю мрію вступити до медичного вишу. Хочу бути хірургом», – каже юнак.
Ким би він не став: лікарем чи спортсменом, буде кращим поміж інших, бо бокс навчив його тримати удари, підніматися, коли впав.

Ліна ЯЛОВСЬКА