2019 рік: яким він був для нас? - Вісті Черкащини

2019 рік: яким він був для нас?

У 2019 році ми підготували й випустили для вас 52 номери газети «Новий Дзвін». На нашу радість, завоювали свою читацьку аудиторію. Значить, цей рік ми прожили недаремно, працювали – плідно. Дякуємо всім, хто давав коментарі (й не завжди зручні), хто погоджувався на інтерв’ю, йшов на відверту розмову, ставав героєм рубрики «Люди та речі», хто брав участь у наших постійних опитуваннях. Спасибі й тим, хто не хотів розповідати про себе, мовляв, щастя любить тишу. Дякуємо всім, хто читав, хто цінив, нехай і критикуючи.

Ви приходили до нас у редакцію, писали листи, паперові й електронні, телефонували. Жоден із вас не залишився поза увагою, ми намагалися допомогти і вирішити проблеми.

Та у підсумковому номері не хочеться говорити про проблеми. Давайте згадаємо позитивне, добре, що трапилося у нас з вами цього року.

Мені добре пам’ятається суботній ранок 19 січня, коли ми з Анною Драгун побували на освяченні йорданської води у селі Гордашівка, що традиційно організовує для вірян місцевий підприємець Олег Назаренко. Бачачи щасливі обличчя людей, які пірнали в крижану купіль з вірою, що Господь обов’язково зміцнить дух і оздоровить тіло, собі хотілося стрибнути у воду. Тоді пообіцяла, що вишию довгу сорочку і наступного року буду купатися. Сорочку я так і не вишила, хоча вишивальницю знайшла. Це Лідія Задояна з Тального. Її роботи вразили витонченістю, смаком та елегантністю.

Яких тільки майстрів та майстринь ми не навідували, щоб розповісти вам про їх захоплення. Це і тітка Нюся Коренко із Соколівочки, яка вишила 100 сорочок, і талановита лялькарниця з Легедзиного Ольга Собкович, і художниця з цього ж села Галина Мифодюк, яка викладає картини насінням, і вишукана майстриня декупажу Оксана Мороз з Тального, і коровайниця Олена Багрій з Павлівки Другої, і мошурівець Олександр Гриценко, автор власної скульптури «Пісяючого хлопчика», і Віталій Майборода, що стругає ікони й химерні фігури з дерева.

Героями наших розповідай ставали люди найрізноманітніших професій: від лікаря (Святослав Румянцев) до священика (Максим Лихолат), від викладачки польської мови (Тетяна Криворучко) до виробника меблів (Олександр Горбач), від фотографа (Олег Каракуля) до будівельника (Еляз Мірзоян). А ще був стоматолог Володимир Прокопюк, продавець папужок та гризунів Василь Лущевський, психологиня Вікторія Чубань, викладач математики Олександр Білопранич, піцайоло Сергій Мороз, ведучий Дмитро Гончарук, соціальні працівниці Тетяна Васильченко та Фрося Пономаренко, фельдшер Ліда Іванченко, музкерівниця Софія Савченко, кав’ярник Валентин Волинець. Запам’яталися й колоритні та справжні брати Шевченки: доброволець Володимир, схожий на Тараса Шевченка, й волонтер Роман, скромна Світлана Гримайло, яка виготовляє натуральну косметику, та зеленьківець Олексій Звіряка, керівник черкаського підприємства «Лад», що спеціалізується на виготовленні куполів та церковного начиння, а ще зовсім юна Вероніка Швед, що грає на багатьох музичних інструментах.

Ми побували у таких різних і по-своєму незабутніх селах Тальнівщини, як Онопріївка, Лащова, Корсунка, Кобриново, Лоташеве, Шаулиха, Романівка, Заліське, Кобринова Гребля, Антонівка, Павлівка Друга, Колодисте, Папужинці, Мошурів. Звідти привозили матеріали про чудових людей праці, що обробляють землю, вирощують худобу, виховують дітей своїх, а інколи й прийомних. Мені хочеться запитати, як справи у Тані Олійник з Лащової, мами хворого на енцефаліт Іллюшки, Ірини та Ігоря Квятковських з Кобриново, що взяли на виховання прийомну донечку Софійку, у Таї та Сергія Нагорняків із Папужинець та їх 10-ох дітей, у родин екопоселенців, що облюбували Павлівку Другу.

Ми не могли обійти своєю увагою й фермерів, сільгоспвиробників, завдяки яким наші села й тримаються. Це були розповіді про родину Бойків: батька Василя та сина Олексія, що вирощують свиней серед винограду, яблук і груш, про фермерів із Шаулихи – братів Віктора та Андрія Маленків, про сім’ю веселокутського фермера Сергія Мельниченка.

Ми разом з вами, наші читачі, вболівали і раділи за наших спортсменів, танцюристів, артистів, музикантів, що прославляли наш край в області, країні, а інколи – далеко за межами України. Справжня гордість району – наші чемпіони з фітнесу Марина Гончаренко та Роман Гайшук, які привезли перемоги з чемпіонату Європи. Як не згадати юну Карину Якубенко з Лащової, яка врятувала життя своїй двоюрідній сестричці і за це отримала нагороду з рук самого Президента Володимира Зеленського.

А ще ми разом з вами цього року обирали Президента і парламент, зустрічали на тальнівській землі Блаженнішого Митрополита Епіфанія, що приїздив на святкування 10-ої річниці Петропавлівського храму, 3-ого Президента Віктора Ющенка, який відкривав новий млин у Кривих Колінах. На газетних шпальтах ми презентували нові книги наших земляків Валентина Гордєєва та Катерини Білан, відтворювали історичний бій у Легедзиному, відкривали аптеку «Подорожник» та дитячий розважальний центр «Фоксіленд», відпочивали у таборі «Дружболяндія», стрибали через купальське вогнище, святкували Дні села та інші свята.

Не обходили стороною і знедолених, зі сторінок газети зверталися до небайдужих допомогти зібрати гроші на лікування, на дрова, на житло людям у скрутних життєвих обставинах. А ще організували акції «Збери портфель дитині» та «Милосердя» і вручили подарунки дітям та одиноким стареньким.

І звичайно, разом із членами «Об’єднаної сільськогосподарської компанії» та її керівниками роздавали свіжозмелене борошно у навчальні заклади району, вручали іменні стипендії випускникам будівельно-економічного коледжу та нагороди обдарованим дітям, бачили, як змінюються палати у відділеннях Тальнівської ЦРЛ після ремонтів на кошти підприємця Володимира Мовчана та Ігоря Новицького, директора з економіки ТОВ «Урочище Журавське» та генерального директора ТОВ «Об’єднана сільськогосподарська компанія», раділи разом із пацієнтами та лікарями, коли встановлювали таку вкрай необхідну і важливу апаратуру для реанімаційного відділення, як апарат штучної вентиляції легень, кисневий концентратор та УЗД-апарат. Також їздили не один раз на борошномельний завод «Мовер Міл» і з учнями шкіл, і з ветеранами праці. Бачили і вам розповідали, як зводиться церква Преображення Господнього у Зеленькові, як вона об’єднує і духовно зміцнює людей.

У цьому калейдоскопі людей і подій нереально всіх і все назвати, тому вибачте, якщо не згадали. Усіх пам’ятаємо, поважаємо і бажаємо щасливого нового 2020 року.

Ліна ЯЛОВСЬКА

03.01.2020 09:54
Переглядів: 1313
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.