Майже 400 ям: у селі на Черкащині жителі самотужки відремонтували дорогу (ФОТО)

У селі Івківці на Чигиринщині місцеві жителі власними силами відремонтували 375 ям на дорозі. Для цього придбали 23 тонни асфальту, обладнання та організували кілька толок.

Про це «18000» розповів ініціатор ремонту Назар Лавріненко.

Йдеться про чотирикілометрову ділянку дороги від повороту на Івківці до кінця асфальтного покриття. За словами Назара Лавріненка, асфальт тут поклали ще 1991 року, а відтоді його практично не ремонтували. З часом покриття зносилося, а на підйомах утворилися глибокі ями.

Улітку 2026 року місцеві нарахували на цій ділянці 423 вибоїни. Через їх кількість і глибину їздити дорогою ставало дедалі складніше.

— На рівних ділянках ще можна було якось проїхати, а на підйомах ситуація була значно гіршою. Вода вимивала покриття, ями ставали дедалі глибшими. Бувало, що відпадав невеликий шматочок асфальту, а за тиждень там уже утворювалася яма на пів метра, — розповів Назар Лавріненко.

Яма на дорозі. Фото: Назар Лавріненко

Місцеві зверталися до дорожніх служб та Міністерства інфраструктури, однак отримували відповіді про відсутність фінансування. Тож вирішили не чекати на ремонт і шукати можливість відновити покриття власними силами.

До цього приблизно вісім років жителі латали найгірші ділянки асфальтовими відходами. Їх Назар Лавріненко знайшов на території колишньої ферми в Медведівці. Там дорожники залишили асфальт, який не встигли використати й вивантажили, щоб він не застиг у кузові вантажівки. Чоловік забирав матеріал екскаватором і привозив додому. Згодом його розбивали на шматки, розігрівали газовим балоном і вручну заповнювали ями.

Спочатку латали холодним асфальтом, але знайшли дешевший спосіб

Спочатку жителі села ремонтували дорогу за допомогою холодного асфальту. Його купували за власні кошти в будівельному гіпермаркеті, однак такий ремонт виявився дорогим. За словами Назара Лавріненка, тонна матеріалу коштувала приблизно 16 тисяч гривень. Натомість гарячий асфальт можна було придбати безпосередньо у виробника за 5–6 тисяч гривень за тонну.

— Холодний асфальт добре підходить, коли треба швидко закрити невелику яму, поки вона ще не розрослася. Але ремонтувати ним усю дорогу економічно невигідно. Тому ми почали шукати, де можна придбати гарячий асфальт, — пояснив Назар Лавріненко.

Машина асфальту. Фото: Назар Лавріненко

Виробника знайшли в Черкасах через інтернет. Для самостійного укладання Назар Лавріненко разом із сусідом придбали бензинову віброплиту та бензиновий садовий обприскувач, який використовували для очищення ям від бруду й залишків покриття.

Першу партію — п’ять тонн асфальту — придбали на початку вересня. Після успішного першого ремонту долучилася у Медведівська сільрада –  погодилася закупити ще десять тонн асфальту. Їх використали під час наступних толок.

Згодом до ремонту долучилися й інші жителі Івківців. За кілька тижнів односельці зібрали 44 тисячі гривень, за які придбали ще вісім тонн гарячого асфальту і Івківці знову зібралися на толоку наприкінці жовтня. Цього разу матеріалу вистачило до дорожнього знака з назвою села.

Загалом для ремонту використали 23 тонни гарячого асфальту та залатали 375 ям.

Як селяни самостійно укладали асфальт

Під час кожної толоки до роботи долучалися приблизно 8–10 людей. Учасники розподіляли обов’язки: одні очищували ями, інші розподіляли асфальт і заповнювали ним пошкодження, ще хтось утрамбовував покриття віброплитою.

Під час ремонту. Фото: Суспільне Черкаси

Укладання однієї п’ятитонної машини асфальту займало приблизно три години. Працювати доводилося швидко, адже гарячий матеріал швидко охолоджується і твердне.

— Машина повільно їде, ми розподіляємо асфальт, а позаду його утрамбовують. Усе відбувається в робочому темпі, без перекурів і затримок. Чим швидше впораємося, тим менше асфальт охолоне, — пояснив Назар Лавріненко.

Останнього разу учасники навіть взяли із собою газові балони з пальником, щоб за потреби повторно розігрівати асфальт. Однак через теплу погоду цього не знадобилося. Також підготували ручний каток на випадок, якщо віброплита зламається.

Жителі Івківців використовують газовий балон для ремонту. Фото: Назар Лавріненко

За словами ініціатора ремонту, досвіду професійного укладання асфальту спочатку не мав ніхто з учасників. Технологію поступово опановували під час попередніх ремонтів, коли працювали з асфальтовими відходами.

— Ми самі всього вчилися. Спочатку пробували різні способи, помилялися, шукали, як зробити краще. Навіть використовували гарячу смолу, щоб покращити зчеплення нового матеріалу зі старим покриттям. Але коли перейшли до гарячого асфальту й великих обсягів, зрозуміли, що так не встигатимемо, — розповів Назар Лавріненко.

Досвід Івківців переймають інші села

За словами Назара Лавріненка, їхній спосіб ремонту вже зацікавив жителів інших населених пунктів.

— Ми знайшли простий спосіб, як можна самотужки рятувати дороги. І ним уже скористалися інші. Люди теж купили асфальт і власними силами почали латати свої дороги. Це цілком посильна справа, якщо організуватися, — зазначив співрозмовник.

Водночас у самих Івківцях роботу ще не завершили. За словами Лавріненка, на відрізку від повороту до дорожнього знака залишилося кілька ям. Їх сподіваються відремонтувати наступного року.

Процес ремонту дороги. Фото: Назар Лавріненко

Також місцеві планують підлатати ділянку в самому селі — розвилку, яка веде до колишньої школи.

Для оперативного ремонту невеликих пошкоджень придбали й вісім мішків холодного асфальту. Його використовуватимуть, щоб закривати нові ями на початковій стадії, не чекаючи, поки вони збільшаться.

Як у Івківцях самотужки ремонтували дорогу. Фото: Суспільне Черкаси

Назар Лавріненко підрахував, що самостійний ремонт ділянки обійшовся приблизно у 140 тисяч гривень з урахуванням вартості асфальту, транспорту та пального. Якби аналогічні роботи виконувала підрядна організація, витрати могли б сягнути близько мільйона.

На його думку, такий досвід доводить, що для невеликого ямкового ремонту не обов’язково чекати на спеціалізовану організацію.

— Є стереотип, що асфальтуванням мають займатися тільки спеціально навчені люди. А виявляється, це цілком реально зробити власними силами. Сподіваюся, що й надалі бачитиму в інтернеті дописи про те, як люди в інших селах об’єднуються і роблять такі справи, — підсумував Назар Лавріненко.

18000.com.ua

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!