Захисник із Єрок за рік отримав бойові нагороди від президента України та командувача НГУ

Часто ми навіть не підозрюємо, з якими героями живемо, працюємо поруч. А вони серед нас – скромні й звичайні, комбайнери, трактористи, вчителі, лікарі, санітари, працівники підприємств. Кажуть, що люди пізнаються в біді, у тому числі й під час війни. І в цьому є сенс.

Сергій Ігорович Урівський родом із Лисичої Балки, що на Калинопільщині, нині мешканець Єрківської громади.

Щасливо одружений, батько двох дітей, працював на місцевому елеваторі, мав бронь від служби. Здавалося б, чого бажати в нинішній ситуації?

З 11 травня 2025 року він добровільно став на захист України. Чому?

Дружина каже, що записався таємно, не порадившись навіть із нею. Але вона швидко відчула, до чого йде, адже за роки подружнього життя добре його вивчила. Чоловік з дитинства мріяв про службу, хотів працювати в поліції, тому, пройшов навчання, поповнив ряди Національної гвардії, записавшись до бригади «Рубіж», де став снайпером з позивним «Сектор». З осені 2025 року Сергій воює на Покровському напрямку, одному з найтяжчих в Україні.

За час служби отримав поранення та контузії.

«Одного разу на виході з позицій його група потрапила під обстріл FPV-дронів, – розповідає дружина Ліна. – Сергій отримав контузію. Побратими думали, що загинув. (За ним спостерігали з дрона). Але по рації він обізвався. Сказав, що нічого не бачить. Йому порадили йти вперед. Під час руху ще один російський дрон знову влучив неподалік. Подумки з ним усі попрощались. Але він знов обізвався й вийшов до своїх. Його чекали хлопці, евакуювали, ризикуючи життям».

Ліна запевняє, що чоловіку дуже пощастило, адже у нього дуже дружна бойова група, кожен стоїть за іншого горою.

Перший близький контакт з двома російськими дронами залишив по собі контузію, що викликала тимчасову дезорієнтацію, та опік руки. Лікарі щиро дивувалися, що Сергію вдалося оминути серйозніших травм. Після цього до позивного Сектор додалось означення Залізнобокий. Командир підтрунював, що тепер він може Сергія посилати на завдання замість цілої групи, той лиш обтруситься від дронів, і далі піде. «Жартують. Унікальні хлопці. Молодці!» – захоплюється Ліна. І додає: «Адже на фронті без почуття гумору нестерпно».

Іншим разом військові потрапили під обстріл під час евакуації полеглого побратима. Сергій з відстані 300 метрів, ліквідував з UGL-40 двох росіян, що несли небезпеку для наших героїв.

За відвагу, сміливість, сумлінне несення служби Сергій Урівський за короткий час отримав уже кілька вагомих бойових нагород: відзнаку «За оборону України», орден «За мужність» ІІІ ступеня (від президента України) та нагрудний знак «За доблесть» (від командувача Національної гвардії України генерал-майора Олександра Півненка).

«Я дуже задоволена, – каже Ліна, – що чоловік служить саме у бригаді «Рубіж». Там просто нереальні хлопці, хороше забезпечення, про воїнів турбуються, при потребі завжди можна поспілкуватись з командуванням, командири завжди виходять на зв’язок».

Зараз Сергій перебуває на реабілітації, проходить ВЛК й планує повертатись на фронт. Дружина дивується: «Коли він на позиції, пише, що страшно, що скучив за дітьми, моїми борщем, варениками, а коли відпускають, рветься до своїх побратимів. Навіть планує після війни залишитись на службі».

Під час останнього виходу військовий отримав поранення в руку та в стегно. Один із його побратимів, на жаль, загинув, інші теж ранені. «Із 8-ї години вечора до 4-ї години ранку їх обстрілювали фпвішками, хлопці дивом врятувалися, згодом їхній бліндаж ще й накрили КАБами. Якби там залишились, мабуть, усі б полягли», – вболіває жінка.

Цьогоріч Ліна мріє разом з чоловіком повести синів Олексія (6 років) та Олега (10 років) на Перший дзвоник до Єрківського ліцею. Каже, що менший син завжди особливо боляче переживає розлуку з батьком. Старший теж хвилюється, але розуміє, що в країні війна. Діти завжди передають татові малюнки на фронт. Підтримують підрозділ Сергія і єрківські волонтери та Єрківський ліцей.

Уклінно дякуємо нашому Герою та його побратимам за оборону держави та наш захист. Ви наша гордість. Божої опіки та Ангелів Охоронців вам на всі випадки життя! Молимось про мир та Перемогу!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!