Найстарші студенти Тальнівського коледжу переконані: «Навчатись ніколи не пізно»

Студент Олег Прилуцький

Що у вас асоціюється зі словом «студент»? Мабуть те, що від сесії до сесії живе він весело, предмет вчить за одну ніч перед екзаменом і постійно балансує між армією та вищою освітою. Все це правда. Але правда й те, що тязі до знань підвладні усі покоління. Тому скільки б вам не було років, а вчитись ніколи не пізно.
17 листопада, у Всесвітній день студента, ми вирішили поспілкуватись з найстаршими студентами Тальнівського будівельно-економічного коледжу: з 49-річним Олегом Прилуцьким та 54-річним Володимиром Плисюком. Вони переконані: якщо людина переступила 50-річний рубіж, це не означає, що свій простір треба звузити до власної квартири, до звичної роботи, лавки біля під’їзду чи найближчого магазину. А навпаки – діти вже дорослі, самостійні, можна й свої мрії втілювати в життя.

– Я навчався в Тальянківському коледжі на електромонтера. Довгий час працював електриком на Тальнівському цукровому заводі. Згодом поїхав працювати у столичну будівельну компанію, будували мости. І тоді я зрозумів, що можу працювати не тільки електриком, а й непогано справляюсь з роботою будівельника. Тому й вирішив вступити в Тальнівський коледж за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Спочатку думав, що це недосяжно і нереально у моєму віці, проте коли звернувся в коледж, мені сказали, що немає нічого дивного в тому, що людина хоче вчитися і вдосконалюватися, а в якому віці вона це надумала зробити, немає різниці. Як то кажуть «Вчитись ніколи не пізно», – розповідає Олег Прилуцький.

Каже, що навчається вже 3-й рік і наступного року буде випускником. Паралельно працює в коледжі теплотехніком.
54-річний Володимир Плесюк донедавна працював різноробочим на КХП «Тальне». На початку осені цього року був скорочений. Віднедавна теж працює в коледжі кочегаром, а навчається в ньому теж на спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія», вже півтора роки.

Студент Володимир Плесюк

– Це моя мрія – здобути освіту. Кожен день була думка, що треба щось змінювати. В молоді роки я навчався у Ватутінському ПТУ на електрозварника, але так і ні разу не працював за цією спеціальністю. Чомусь так склалось. А вступити на будівельника хотів ще раніше, але декілька разів не виходило, давали дорогу молодим. Минулого року мені все-таки вдалось стати студентом, – каже, що перевернувся світ після того, як вступив у коледж. – Мені все тут подобається: і педагогічний склад, і студенти, і ті знання, які я тут отримую. Я з легкістю зараз можу використовувати набуті знання на практиці, – каже Володимир Миколайович. Мріє, після закінчення навчання залишитись далі працювати в коледжі, але вже як молодший спеціаліст-будівельник.

У розмовах інколи можна почути, що дорослим вчитися складно чи навіть неможливо. Мовляв, якщо в дитинстві та юності не навчився, то у 40 років можна вже й не починати. Як вам дається навчання? – запитую.
Олег Прилуцький каже: «Так, молоді таки легше навчатись. Але і в нас є свої переваги: під час виробничої практики ми, як досвідчені працівники, можемо багато чого навчити молодих студентів – як класти цеглини, як цемент правильно місити. А ще з викладачами тісно співпрацюємо, оскільки вони для нас не тільки викладачі, а й колеги».
А ще чоловіки стверджують, що на сьогоднішній день без освіти не обійтись. Рекомендують молоді, які вважають, що диплом не знадобиться і вчитись після школи не обов’язково, все-таки здобувати освіту в юному віці: легше вчиться, більше енергії і перспектив у майбутньому: «Можливо, якби ми вивчились раніше, то досягли б набагато більшого», – кажуть.
Але все ж, якщо в молодому віці ви не встигли чи не захотіли отримати освіту, руйнуйте стереотипи про те, що вчитись у старшому віці важко і не потрібно. Якщо ви маєте бажання та натхнення працювати над собою, все у вас вийде.

Катерина КІХТЕНКО

26.11.2020 16:14
Переглядів: 1113
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.