Вісті Черкащини Будував дах у Канаді, мріяв про полуницю вдома — і прославився, викопавши ставок лопатою
«Пригадую, будую дах в Канаді, а в голові крутиться: «Значить ось тут ділянку підготую під полуницю, стару теплицю знесу, треба закупити такі-то інструменти». Тобто фізично ти на іншому континенті, а ментально — на українській землі», — каже Антон Томило.
#ШОТАМ розповідає, як 26-річний фермер з Кіровоградщини втілив свою мрію, попри втрачені врожаї, і отримав 2,5 млн переглядів завдяки несподіваній ідеї.
Антон Томило
фермер
Земельний магнат, який їздить на «Жигулях»
На моє 14-річчя батько подарував мені ділянку у 80 соток у селищі Павлиш на Кіровоградщині. Звучить ніби ми якісь земельні магнати, але насправді їздимо на «Жигулі». Він звичайний фермер, який вже понад тридцять років займається аграрною справою. Раніше обробляв до тисячі гектарів, але нині залишилось приблизно п’ятдесят. За той його подарунок я неймовірно вдячний, бо з нього все й почалось.
Перші роки я ще був разом з батьком в «аграрці». Спочатку ми розбили на ділянці виноградники. На ринку продавали кілограм врожаю за 25 гривень, по дорозі додому заїжджали в МакДональдз, і на цю суму могли купити три чизбургери. Це один зі спогадів мого юнацтва. Але незабаром курс валют змінився, вирощувати ці кущі стало невигідно. Історія повторилася зі смородиною, потім з малиною.
Вивчав аграрну справу з відео в інтернеті, а не в університеті
Десь у вісімнадцять зрозумів, що з відкритим ґрунтом час потроху зав’язувати: високі ризики заморозків, шкідників. Аби перейти на тепличне вирощування, потрібні були гроші. На деякий час вперше виїхав за кордон на заробітки. Після повернення у дев’ятнадцять років власноруч змайстрував усе необхідне й установив на подарованій ділянці тринадцять тепличок.
Більшість знань з аграрної справи отримував з інтернету. Дивився відео про відомі аграрні підприємства, пройшов онлайн-курс з вирощування полуниці, експериментував. Під час поїздок за кордон, коли вздовж європейських доріг бачив засаджені землі, обов’язково зупинявся, аби роздивитися, який полив, технологія посадки тощо. Почуте й побачене намагався запровадити на своїй ділянці, паралельно працював на батькових землях. Якщо порахувати кількість полуничних саджанців, які спільно висадили за п’ять років, вийде приблизно 3,5 мільйони.
Проте перші три роки безпосередньо на моїй ділянці все йшло неймовірно важко. Оскільки намагався використовувати мінімальну кількість хімікатів, то перші 4 тисячі саджанців, які висадив не в теплиці, з’їв хрущ. У грошах копійки втратив, бо посадковий матеріал купив за 100 доларів у батька. Втім шкода власної праці, часу. Другий врожай знищили заморозки. З ягодою у теплицях також не йшло так, як планувалося.
Пригадую, як після трьох невдалих сезонів сидів у «сторожовій башті» на ділянці, і така журбинка на мене напала. «Антоне, тобі двадцять років, а в землі колупаєшся. Ти серйозно?» — думав тоді. Врешті відчув зневіру чи депресію, бо в якийсь момент все закинув і знову поїхав на заробітки.
Побачив красу за кордоном і зрозумів: час творити її вдома
За кордоном були і перспективи, і зарплата хороша, втім тягнуло додому, на землю.
Жартую, що у мене аб’юзивні стосунки з полуницею. Вона мене мучить, а я без неї не можу — однолюб.
Важко пояснити людям, які не займаються аграрною справою, в чому логіка заробляти гроші на іншій роботі, аби вкласти їх в ягоду та продовжувати це робити, навіть якщо прогорів. Нагадує якесь полуничне чар-зілля.
Якось ішов по Швейцарії, таке все гарне, засаджене, сучасне. Тоді й подумав: «Досить вже ці красоти споглядати. Треба у своїй країні їх створювати».
Так і повернувся додому. 26 лютого 2022 року мав продати власну квартиру, аби вкласти гроші у справу. Але почалося повномасштабне вторгнення, і в цьому хаосі було не до полуниці.
Відволікся допомогти батьку на тиждень — і втратив пів тонни свого врожаю
Проте згодом почав відновлювати справу. Враховував негативний досвід, потроху виходило. «Ой, та шо там вирощувати ту полуницю!», — інколи чую. Насправді вона вимагає уваги протягом усього року. У неї є свій час посадки: якщо зробити невчасно, то з куща отримаєш не 400-500 запланованих грамів, а 100-150. Витрати фінансові й фізичні однакові, а результат утричі менший.
Раптовий заморозок в середині травня, а це не рідкість останніми роками, — і все, 90% ягоди на відкритому ґрунті скаже «до побачення». Теплиця — також не порятунок, бо агротканина витримує максимум до п’яти градусів морозу. Влупило трохи більше — і майбутній врожай втрачено.
Цьогоріч відчув, що варто відволіктись всього на тиждень, аби отримати ризик втратити всю посадку. Мав терміново включитись у продаж батькового врожаю кукурудзи. У результаті пропустив грибкове захворювання полуниці й кущів 100 викинув — це ще не кінець. Бачу, близько пів тонни запланованого врожаю вже не буде.
Читайте також: Розкупили 6000 качанів за 3 дні: українці врятували врожай фермера з Кіровоградщини
Також є періоди, коли фермер просто не може довго працювати на ділянці. Наприклад, цьогорічна неймовірна спека. Скажімо, саме у гарячі дні потрібно зробити обробку чи оранку. Проте більше двох годин щось робити під палючим сонцем неможливо. І який вихід? Чекати хоча б трохи комфортнішої погоди. На жаль, у мене ще маленькі масштаби і теплиці не сучасні, а звичайні. Не ті, які облаштовані клімат контролем. Проте я потроху рухаюсь в цьому напрямку.
Після збору врожаю посіяв культури, які насичують землю. Згодом скосив, задискував ділянку (ґрунт розпушується, перемішуються рослинні рештки, бур’яни та верхній шар землі). Так готуюся до посадки наступної весни п’яти тисяч касет — пластикових контейнерів з окремими комірками, у яких вирощують саджанці.
Викопав ставок звичайною лопатою — і отримав 2,5 млн переглядів
Свою першу полуницю продавав завдяки «сарафанці». Мама працювала у лікарні, тому приносив товар, аби колеги купували, або виставляв ящики з ягодою у своєму дворі. Щоправда, тут стикнувся з цікавою психологію покупця. Завжди до кілограма досипав трохи більше, але тільки-но комусь пощастило на двадцять грамів менше, людина ображалася. Я завжди в такі моменти ніяковів. Хоча якщо розібратись, це ж мій душевний порив, а не зобов’язання.
Підтримати #ШОТАМ
Ці історії існують завдяки читачам
Долучайся до 1013 людей, які дають нам свободу знаходити й розповідати їх.Підтримати
За п’ять років продав близько десяти тонн ранньої полуниці. Зараз у мене екстравагантніші методи популяризації товару. Аби залучити нових підписників і розповісти про свою справу, на земельній ділянці звичайною лопатою викопав ставок за 18 днів. І людям цікаво, і мені додатковий доступ до води.
Моя спина мені досі за це «дякує». Водоймище об’ємом 40 кубометрів — це чотири тисячі відер по десять літрів. Принаймні так каже штучний інтелект, бо я подібним чином не вимірював. За час викопування я отримав понад 2,5 млн переглядів, а на сторінку підписалося шість тисяч людей в інстаграмі і 18 тисяч в тік-тоці.
В облаштуванні ділянки мені дуже допомагали друзі. Я вкотре зрозумів, що людина наодинці нічого масштабного зробити не може, а з однодумцями — так!
За два дні окупив точку з полуницею в шоколаді
У 2025 році я спробував нову справу — відкрив у Кременчуку точку, де можна було поласувати полуницею в шоколаді. Усі рецепти вигадував сам. Годинами експериментував, аби зрозуміти, яка температура для ягоди краща, в якому стаканчику ліпше подавати. За два дні відбив витрати на облаштування точки вартістю в 30 тисяч гривень. Ця історія стала моїм успішним підприємницьким кейсом.
Але у фермерській справі далеко не завжди так. Є такий міф, що всі підприємці, які працюють на землі, багатії. У мене поки що з «багатства» тільки протрузії, бо з підліткового віку важезне на ділянці тягаю. Насправді 90% фермерів — «середнячки», які не шикують, а подекуди кінці з кінцями зводять. Агрохолдинги — зовсім інші історія, там величезні суми інвестицій, масштабування.
Коли трохи занепадаю духом, то малюю в думках картинку мрії: як вдалося заробити достатню суму, щоб усе вкласти в сучасні теплиці.
Вірю, що створю підприємство якісної еко-ягоди на рідній Кіровоградщині. Може, це пафосно звучить, але українська земля — це локомотив країни, тому хочеться також крутити ті коліщатка. У мене з полуницею багаторічна любов, то колись же вона має відповісти взаємністю.
Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію
Читайте нас також в Telegram!
