Заслужений рибовод на Лисянщині обіцяє накрити стіл військовим до Перемоги

Коли почалася війна, 80-літній Іван Чернишук, Заслужений рибовод України з Лисянки, посеред ночі завів автомобіль і поїхав вивозити рідню з-під обстрілів під Києвом. Промчав за ніч, розповідає, до тисячі кілометрів, поки не впевнився, що всі в безпеці. А потім поїхав на свої ставки працювати, бо «потрібно людей годувати, і місцевих жителів, і солдат на фронті».

Загалом «рибна» кар’єра Івана Івановича почалася ще у 1966 році з навчання у технікумі і триває до цих пір. Такі спеціалісти потрібні скрізь, тому Івана Івановича не раз пробували «завербувати» на роботу в інші країни, але він рішуче відмовлявся від пропозицій і продовжував займатися карасями, щуками, коропами, лящами на рідній Черкащині.

– Мій батько працював рибоводом у колгоспі, – розповідає. – Одного разу до нас приїхав ветеринар з області робити обстеження риби. Він одягнув білий халат, дістав мікроскоп, розрізав рибку, показав мені, як все всередині у неї влаштовано і запитав: «Куди будеш вступати навчатись?» А я саме збирався геологом в Монголію. Нащо тобі той геолог? – каже. Давай у рибоводи. Ось так я став техніком-рибоводом, закінчивши Старокостянтинівський зооветеринарний технікум. А вступив я туди завдяки футболу. Історія була така: приїхав вступати, а тут футбольний матч між технікумом і збірною міста. Технікум програвав 2:1, я підійшов до фізрука і кажу так нахабно: «Поганенько граєте». «А ти краще вмієш?», питає мене. «Я можу будь-якого футболіста, на 100 метрів обігнати, я ж тренувався». І мене поставили в команду, відразу забив м’яча, в підсумку ми виграли 3:2. Я вже знав, що пройшов.

«Врожайний рибний» період, каже Іван Іванович, починається у вересні і закінчується у середині листопада. У вересні він працює з рибопосадковим матеріалом, потім садить рибу на зимівлю у ставки. Риба встає рано і він разом з нею. У літній період – пізно лягає і рано встає. У зимовий – трохи відпочиває. Весною особливо багато роботи. Ставки розкидані по всій Лисянщині. Так і їздить: в один бік – 40 кілометрів, в інший – 20, в один – 10 кілометрів, в інший – п’ять.

У 2000 році Іван Іванович взяв в оренду кілька ставків. Побудував інкубаційний цех, і так крок за кроком, створив повносистемне рибне господарство, де вирощує карася, коропа, товстолоба, білого амура, щуку, судака, сома, ляща. В середньому щороку виходить до 80 тон риби.

«Інкубація – це моє хобі. Мені нічого так не подобається у рибництві, як процес інкубації – що посієш, те й пожнеш. Нічого не посієш, то це і будеш мати. Моя улюблена риба – короп, я його називаю українська свиня. З коропом найбільше працюю. З іншими рибами теж – і з білим амуром, із товстолобом, із щукою, із сомом, але коропа люблю найбільше. Люблю коропа фарширувати і коптити. Маю свої рецепти, ніхто так не зробить у всій Україні, – зізнається він.

Іван Іванович знає різні хитрощі як ловити велику рибу на картоплю простою вудкою. Головне, каже, – правильно зварити картоплю, щоб вона мала специфічний запах, потім дати їй постояти пару днів – і клює дуже добре. Але, зізнається, на таку рибалку після початку війни не їздить. Каже, після Перемоги, коли прийдуть солдати додому, накриє для усіх стіл з рибних делікатесів. Дай Боже, лише дочекатися цього дня.

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: Про що говорили на черговому засіданні виконкому Тальнівської міськради

Читайте нас також в Telegram!

20.09.2022 14:30
Переглядів: 1150
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.