Виїзна кухня колишнього механіка з Лисянщини обслуговує дві області

Якщо для міст доставка готових страв додому чи в офіс сьогодні звична річ, то в нашій сільській місцевості до цього зручного сервісу лише починають звикати. І все завдяки таким ентузіастам як Роман Слободян з Бужанки, Лисянського району, які відкрили по-суті нову сторінку в сфері надання послуг населенню.
– Те, що я зараз роблю, приносить задоволення мені, і значно полегшує життя людей, у яких трапилася якась оказія – урочиста подія, поминки, чи просто дружнє застілля, – каже Роман. – Пам’ятаю, як наші мами і бабусі, втомлені, знеможені по кілька днів стояли біля плити, готуючись до весілля чи поминального обіду. Тепер про кухню вони можуть навіть не згадувати – досить зробити замовлення, і ми у визначений час все доставимо прямісінько до столу. Страви на будь-який смак. Розвозимо їх самі. Щоб довше залишалися теплими, контейнери з їжею доставляємо у спеціальних сумках. Бо замовлення надходять не лише з Лисянського і Звенигородського районів, а й з Київської області.
В меню до відзначення різних подій, як розповів Роман, є певна специфіка. Якщо на святкуванні ювілею, гості в першу чергу очікують гастрономічних вражень, то поминальний обід замовляють, щоб нагодувати людей, згадати добрим словом померлого. Тому тут, зазвичай, не буває вишуканих закусок, але обов’язково – капустняк, пиріжки, пампушки, холодець, голубці, печеня, млинці.
Це зараз Роман Васильович – знавець кулінарних тонкощів, який і сам, за потреби, може стати до плити і приготувати щось смачненьке. Особливо йому вдаються млинці. Але ще не так давно про таке навіть подумати не міг. У нього була своя гаряча «кухня» – обіймав посаду головного механіка Почапинського цукрового заводу. Та з підприємством довелося розпрощатися, коли його довели до банкрутства, а потім і зовсім ліквідували. Без роботи чоловік довго всидіти не міг, та й сім’ю потрібно було за щось утримувати. Ось тоді й запримітив у Бужанці запущене приміщення колишньої колгоспної лазні. Вирішив відкрити тут невеличке молодіжне кафе, а коли справи пішли вгору, наважився на розширення – тепер в його закладі є три банкетних зали, які за дизайнерським оформленням нічим не гірші міських. А щодо якості і асортименту страв – тут не кожен ресторан може потягатися із Слободяном. Бо всі продукти у нього власного виробництва: від м’яса до картоплини. А кухарі Ірина Білоконь та Лариса Лобода можуть приготувати з них усе, чого душа забажає, причому в будь-який час доби. Адже нерідко в житті трапляються різні форс-мажорні обставини, коли терміново, посеред ночі потрібно вставати, щоб на ранок усе смажене, варене і парене було готове на відправлення. Тут уже на підмогу приходить і дружина, і сини-студенти, коли бувають дома.

Олександр ЗАГРЕБА