Вісті Черкащини 
Волонтерів з Лисянки і Болгарії об’єднала спільна справа
Волонтерський проєкт Ольги Фещенко (Дмитренко) із селища Бородянка на Київщині – «Живі історії війни»« – стало унікальним зібранням очевидців початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, розповідей про людей, яких об’єднує одне слово – допомога. «Волонтери»- сьома книга проєкту – це історії про безкорисну допомогу, самопожертву і людяність. Її героями стали і Валерій Науменко – волонтер з Лисянки, і пастор християнської церкви СІОН з Болгарії Ангел Пілєв, якого добре знають у Лисянському волонтерському центрі «Країна вільних», куди постійно надходять гуманітарні вантажі від болгарських друзів. Війна дивовижним чином познайомила їх, об’єднала у спільній справі, подружила родинами.
Підприємець Валерій Науменко долучився до волонтерської роботи з перших днів повномасштабного вторгнення. Возив до Києва продукти, домашній хліб і випічку для захисників столиці та мирних жителів. » 25 лютого 2022 року разом з друзями завантажили бус продуктами і рулоном марлі завдовжки у тисячу метрів – розуміли, що попереду буде багато поранених, і поїхали до військового шпиталю. Біля його воріт стояла черга машин, люди несли ящиками яблука, банани, воду, сок. Тоді особливо відчувалася єдність українців, готовність допомогти один одному без зайвих слів», – згадує він.
Після звільнення Лимана, Куп’янська та Ізюма Валерій почав здійснювати гуманітарні рейси на деоокуповані території – понад тридцять рейсів із необхідною допомогою для військових підрозділів. Там, на волонтерських дорогах, доля звела його з пастором Ангелом Пілєвим, який привозив гуманітарну допомогу із Болгарії, підтримував українських військових. Не лише співпраця, а й дружні, майже родинні стосунки об’єднали небайдужих людей з України і Болгарії. «Особливо зворушливим моментом стало хрещення моєї онуки Майї саме пастором Ангелом, коли донька була змушена виїхати до Болгарії.», – зізнається волонтер.
Коли почалася повномасштабна війна в центрі Європи і під масованими ракетними ударами рашистів почали гинути люди, першою реакцією Ангела Пілєва, як християнина і просто людини, що сповідує гуманістичні ідеали, було — допомогти. Від перших біженців, які прибули до Болгарії, а це були здебільшого матері з дітьми, він отримав точну інформацію про потреби цивільного населення, яке потерпало в умовах війни. Тож вирішив сам їздити в охоплену війною країну і передавати допомогу, як кажуть, із рук у руки.
Ангел Пілєв організував першу гуманітарну місію в Україну на початку травня 2022 року. В її межах для центрів біженців, будинків для літніх людей, інтернатів, лікарень, церков було доставлено понад 200 генераторів, які передали в Харків, Авдіївку, Куп’янськ, Запоріжжя, Бахмут, а також у Київський та Житомирський військові шпиталі. Болгарські друзі привезли тоді й медикаменти та гігієнічні засоби, продукти, 30 фільтрів для води, майже тисячу сонячних зарядних станцій. Потурбувалися і про такі потрібні речі, як побутові свічки та віск для траншейних свічок — його закупили півтонни. А потім були комплекти одягу для дітей, тисяча подарунків для малечі, а також одяг та спорядження для вояків ЗСУ, зокрема 200 комплектів термобілизни, шоломи та бронежилети. Ось і нещодавно, вже вкотре, Ангел Пілев та Стоян Славнев, теж волонтер з Болгарії, підтримали Лисянську громаду і надали кошти для доброї справи. Завдяки цій допомозі волонтерському центру «Країна вільних» вдалося придбати порося, яке було перероблене на смачну та поживну продукцію для наших захисників. Разом було виготовлено 468 банок ароматної гречаної каші з м’ясом, фрикадельок та 41 банку домашнього паштету, які смакуватимуть нашим воїнам.
Ангел Пілєв каже, що українці його вражають: «російська пропаганда брехала, що Україна розвалюється, що вже немає держави, поліції, кругом панує хаос, мародерство. А ми, коли приїхали, побачили, що банки, магазини, офіси відкриті, триває життя, щоправда, з повітряними тривогами.Та найбільше враження справляє незламність людей, які відмовилися схилитися перед окупантами. Українці борються, і з Божою допомогою вистоять і переможуть. А ми робитимемо все, що зможемо, для підтримки українського народу, тільки не здавайтеся!»
Війна триває, і Валерій Науменко та Ангел Пілєв готуються до нової поїздки в прифронтові міста і села, де на них чекають, як вісників добра і надії. Завдяки таким людям, не зважаючи на кордони і відстані, ми тримаємось і боремося.
Іван СМОЛІЙ
