У Лисянці загубили унікальний вишневий сад

Ще у 2013 році, в межах історико-етнографічного комплексу «Шевченківська (Тарасова) криниця», до 200 річчя з дня народження Тараса Шевченка, за ініціативи Лисянського казацького полку ЧОКТ ВГО УРК на березі Гнилого Тікича було висаджено 200 вишень 6 різних сортів. Це, за задумкою, мав бути унікальний «Вишневий сад Т.Г. Шевченка» – вклад козацтва в реалізацію проєкту хати-мрії Тараса в Лисянці. Її теж планували збудувати неподалік, але це так і залишилося мрією для козаків на небайдужих жителів селища.

«Звісно, після закінчення упорядкування саду, козацьке товариство звернулось до Лисянської РДА, районної та селищної рад з відповідним зверненням про взяття на баланс та приєднання саду до історико-етнографічного комплексу. Проте, на жаль, місцевою владою, незважаючи на наші неодноразові, усні та письмові звернення, до сьогоднішнього дня цього так зроблено і не було. Та, мабуть, і не буде, бо сад за ці роки перетворився частиною на пустир, де випасають кіз і корів, а частиною – в непрохідну стіну бур’янів. З 200 висаджених деревець, за які свого часу були заплачені немалі гроші, залишилось не більше десятка, і ті в запущеному вигляді», – з сумом констатує один із ініціаторів проєкту Олександр Гаврилюк.

Сам історико-етнографічний комплекс теж справляє гнітюче враження, і туристи, які відвідують Лисянку і хочуть напитися води з «Тарасової криниці», йдуть звідси розчаровані й обурені. Криниця давно не чищена, й вода там з неприємним запахом і непридатна для пиття. Хоча, за словами місцевої жительки Галини Харченко, яка мешкає за кілька десятків метрів від криниці, було бажання у селищної влади навести тут порядок, то і люди допомогли б. Тоді б і ця візитівка Лисянки стала популярною на туристичній карті України.

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!