Культура на Лисянщині за залишковим принципом - Вісті Черкащини

Культура на Лисянщині за залишковим принципом

На знімку: Владислава Нетребенко в «оточенні» «Лісапетного батальйону»

Нині сфера культури багато в чому тримається на ентузіазмі працівників та любові до мистецтва, адже іншого пояснення того, що люди, які мають мізерні зарплати, взимку перебувають в холодних Будинках культури – немає. Якщо, звичайно, не враховувати того, що дефіцит робочих місць змушує братися за будь-яку роботу, навіть на шкоду своєму здоров’ю. Саме з відсутності опалення у районному будинку культури, хоча на вулиці була 30-ти градусна спека, ми й розпочали розмову з в. о. директора цього найбільшого у Лисянському районі «вогнища» культури Владиславою Нетребенко. Він, каже вона, був зведений, як і всі будинки культури в районі, ще за радянських часів. Їх будували з великим розмахом та надією на те, що села та селище будуть процвітати, багатіти, населення – збільшуватись. Але, на превеликий жаль, цього не сталося. Вже багато років з настанням холодів життя тут завмирає, репетиції проводяться в опалюваних електроприладами маленьких кімнатах, бо на сцену глядацького залу вийти взимку можна хіба що в кожусі, а влітку там нічим дихати через цвіль і вологість. Нещодавно районний будинок культури відвідав голова обласної ради Анатолій Підгорний й пообіцяв свою допомогу. На придбання двох котлів та відновлення системи опалення потрібно півтора мільйони гривень. І тут сподівання лише на підтримку області, бо для Лисянської ОТГ з її куцим бюджетом – це не підйомна сума.

Так сталося, що Владислава Нетребенко, наймолодша за віком у колективі РБК, очолила його в найкритичніший час. Тут тобі й оптимізація, і коронавірус, і господарські проблеми. Але вона – оптиміст, і вірить, що важкі часи пройдуть і будинок культури заполонять глядачі, які вже занудьгували за виступами вокальних колективів «Мелодія», «Криниця», «Горлиця», запальними танцями «Едельвейсу». З нетерпінням чекають, коли вже в Лисянку завітають з гастролями улюблені солісти і художні колективи України. Такі як «Лісапетний батальйон», який вже двічі збирав аншлаги і який першим хочуть бачити в селищі після завершення карантину.

– А поки-що в нас робочі будні – готуємося до святкування Дня незалежності, проводимо репетиції, – розповідає Владислава. – На жаль, частину працівників, через недофінансування галузі, довелося скоротити. З 20 залишилося 12. Зізнаюсь, це було найбільш болісне рішення в моєму житті, бо звільняти людей, які десятки років віддали улюбленій роботі, і лише через недолугу політику фінансування культури за залишковим принципом, прикро і несправедливо.

Молодого керівника хвилює, хто завтра візьме в руки лункий баян, хто заспіває так, щоб за душу взяло. Адже молодь не особливо горить бажанням брати участь у художній самодіяльності, вступати до культосвітніх навчальних закладів. Кому передати безцінні пісенні скарби, зібрані такими ентузіастами як Валентина Маленко? Тішить, що не обміліла ще талантами Лисянка, радують своїми молодими голосами Даша Головнич, Катерина Шуляка, Вікторія Софієнко, Лілія Герман, Ольга Женжера.

На сьогодні сфера культури, як ніколи, потребує підтримки, адже не вистачає коштів на першочергове, не кажучи вже про апаратуру чи костюми. ЇЇ розвиток неможливий без залучення додаткових позабюджетних коштів, меценатства та спонсорства. Тому про якісні зміни в галузі культури селища можна говорити лише в цьому ключі. І це потрібно враховувати нинішній і майбутній місцевій владі, якщо вона хоче бути ефективною і мати підтримку людей.

Олександр ЩЕРБАТЮК

 

23.07.2020 10:02
Переглядів: 1368
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.