Боксерська кузня Олександра Петренка з Лисянщини набирає розмаху

Олександр Петренко і Мухаммедієв Сійовуш

Поширена думка, що боксери, які досягли в своїй кар’єрі висот майстерності стають класними тренерами. Але буває і навпаки, як в Олександра Петренка, тренера з боксу Лисянського ПАЛ, який до речі, має диплом хореографа. Насправді, вважає він, все залежить від людини, від її бажання бути корисним. Якщо тренер стоїть у кутку рингу і рахує, скільки він на цьому учневі заробить, то не отримає нічого, а якщо думає, що він може дати своєму вихованцеві, як розвинути його потенціал, то тоді на них обох чекає успіх.

– Завдання тренера – побачити цей потенціал на ранньому етапі, – говорить Олександр. – Кожна людина талановита по-своєму. Але талант – це кредит від Бога, який треба відпрацювати.

Він – молодий, але вже досвідчений тренер, голова ГО «Федерація боксу «Кузня», через яку пройшли сотні спортсменів Звенигородки, Ватутіного, Лисянки. Вони, зізнається, дуже різні. Є такі хлопці, яким все дуже тяжко дається, але вони приходять в зал і працюють, викладаються. А є хлопці талановиті, але вони день є, а два нема на тренуванні – як на таких надіятися. А ще в останні роки все частіше майстрами «шкіряної рукавички» прагнуть стати дівчата. Вони з хлопцями працюють однаково, у них немає «то болить, то не можу», і до тренувань ставляться більш відповідально.

У лисянських дівчат приклад для наслідування – чемпіонка України з боксу, учасниця чемпіонату Європи Анастасія Ковальчук, в якій Олександр Петренко, її перший тренер, розгледів бійцівський талант і дав путівку в спортивне життя. А в хлопців кумиром є чемпіон світу Віктор Постол, який кілька років тому приїжджав у Лисянку на відкриття всеукраїнського турніру з боксу, організованому Олександром Петренком.

Росте зміна чемпіонам

–Щоб стати чемпіоном, рецепт один – треба тренуватися, а скільки років – залежить і від боксера, і від тренера, – вважає наставник. – Хтось займатиметься 20 років, і нічого не виграє, а інший за два роки стане чемпіоном – залежить від здібностей і впертості. Мені пощастило мати таких учнів як Мухаммедієв Сійовуш, Віталій Труш, Костянтин Момот, які наполегливо, крок за кроком, йдуть до вершин майстерності. Сійовуш нещодавно брав участь у престижному молодіжному турнірі на Кубок України, увійшов до п’ятірки кращих боксерів. А Віталій має всі шанси стати професійним боксером.

Поки ми розмовляли з Олександром Петренком у спортзалі Лисянського професійного аграрного ліцею, де зазвичай проходять тренування, до нього раз-по раз підходили, щоб потиснути руку його вихованці. Це такий ритуал, який свідчить про повагу і довіру учня до вчителя, і – навпаки, пояснив він. Але почувши розповідь мого співрозмовника про тренерські будні, зрозумів, що крім ритуалу тут є значно вагоміші підстави для поваги. Олександр, який мешкає у Ватутіному, тричі на тиждень, то мотоциклом, то автівкою, за будь-якої погоди, добирається до Лисянки. Зазвичай, додому повертається вже пізнього вечора. Влітку він за власний кошт організував п’ятиденні збори юних боксерів в мальовничому куточку Звенигородщини, де чергувалися і тренування і відпочинок, про що ті й досі згадують із захопленням. Він не приховує, що з 70 хлопчиків і дівчаток, які записалися на секцію боксу, наступного року залишиться менше половини. Бокс-складний вид спорту, вимагає багато фізичних зусиль, миттєвої реакції, кмітливості. Не всім це до снаги. Але в своїх учнях тренер хоче бачити не так майбутніх чемпіонів, як чесних, порядних людей, для яких спорт став способом їх життя.

Олександр ЩЕРБАТЮК

31.10.2020 09:00
Переглядів: 1008
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.