Безправні власники своєї землі

Сьогодні, як ніколи, є актуальним питання земель колективної власності. Про його важливість вперше заговорили ще у далекому 1935 році. Тоді, при видачі Державних Актів на довічне користування землею колгоспами, гарантували, що земля є загальнонародною державною власністю. Вона, підкреслювалось, згідно із законами робітничо-селянської держави, закріплюється за колгоспами у безстрокове користування, тобто навічно, і не підлягає ні купівлі, ні здачі в оренду. Такі акти колгоспами Лисянського району, тоді Київської області, було одержано 4 вересня 1951 року.

– Вони дійсні і по сьогодні. Скажете, це відійшло у минуле, і нікому вже не цікаво. І будете не праві, – говорить громадський активіст, дослідник використання земель у Лисянському районі Олександр Шалівський. – Давайте спробуємо розібратися в цій ситуації чисто за логікою та, як кажуть, «по-людськи». У свій час землі колишніх артілей, колгоспів, КСП, ТОВ, СТОВ, кооперативів та спілок були передані у власність їх членам, пенсіонерам та працівникам соціальної сфери. Були виготовлені державні акти на право власності, які діють і сьогодні. Частина земель колективної власності (крім паїв) залишилась, підприємства, яким вона належала, знищили, а керівників піддали справжнім репресіям – завели кримінальні справи, звинуватили у всіх сільських негараздах, в тім числі і мене. Зате «звеличили» органи місцевого самоврядування, яким було безпідставно передано право видавати майнові сертифікати та державні акти на право власності на земельні паї. Саме сільські ради не видали державні акти на паї працівникам соціальної сфери, а винними зробили колишніх керівників сільгосппідприємств. Але залишилися протоколи загальних зборів про роздержавлення земель сільськогосподарського призначення, які, для встановлення справедливості, вимагають окремого розгляду.

Я хочу також зупинитися на земельних ділянках під господарськими будівлями і дворами, садами, лісосмугами, польовими шляхами, сінокосами і пасовищами, які не підлягали паюванню і залишилися у колективній власності. Це означає, що теоретично люди, чиї прізвища було занесено до списків на розпаювання, продовжують залишатися власниками колективної землі. Подивимося, як ці землі зараз використовуються, і що з цього мають їх власники. Отже, землі, на яких розташовані господарські будівлі і двори. Це тракторні бригади, майданчики для зберігання техніки, ферми, кормові двори, літні табори для тварин, пасіки, сінники. У більшості випадків майно, яке там було розтягли, знищили. Або там з’явився новий, так званий «ефективний» власник, який його викупив за безцінь. Не відомо – у кого?! Цю землю він не може ні купити, ні взяти в оренду. Та по факту нею «ефективно» користується! А справжні власники лише мовчки за цим спостерігають…

Схожа ситуація із садками. Хоча всі, хто хоч трішки розуміється у господарських справах, знають, що багаторічні насадження це те саме, що будівлі, інше майно – це основні засоби, і ними володіють лише члени підприємства – правонаступника колгоспів, і ніхто інший. А що ми маємо: більшість садів у районі викорчувано і розорано, їх використовують як ріллю. А реальні власники про це навіть не здогадуються. Є ще запроектовані дороги між пайовими ділянками на польових масивах. По району їх набереться більше тисячі гектарів. При орендній платі приблизно 5-6 тисяч гривень за гектар, реальний власник дарує комусь 5-6 мільйонів гривень щорічно. А потім дивуємося, чому ми бідні, чому в бюджеті вічні «дірки».

Складніше із пасовищами і сінокосами. Зрозуміло, що такої кількості худоби, яка була до 1991 року вже немає і навряд чи буде. Це призвело до того, що за призначенням використовується лише 10-20 відсотків сінокосів. Решта заростає кущами глоду, шипшини, терну, диких груш і яблунь. Але знайшлися спритники, які розорали і ці землі, які були виведені з сівозміни ще при колгоспах.

Законне врегулювання цих важливих земельних питань, зважаючи на наші реалії, відбудеться ще не скоро, хоч з 1 січня цього року і вступив у дію відповідний закон про колективну власність на землю. Але Олександр Шалівський і його однодумці вже розпочали роботу в цьому напрямку. Результатом її, каже, може бути вибуховий ефект, який спричинить революційні зміни в земельних питаннях.

Степан ВІЗІРЕНКО