Вишивка – наша прадавня грамота
17 травня Україна відзначала День вишиванки. Катеринопільчани та ватутінці теж глибоко шанують це свято. Тож не дивно, що з самого ранку в мережі Інтернет почали з’являтися світлини наших містян у вишитих сорочках, платтях.
Похвалилися своїми вишиванками Любов Приємська та інші співробітники Катеринопільської районної бібліотеки, ватутінська поетеса Анастасія Яніна з донечкою Полінкою, увесь колектив Вікнинського НВК, депутат Ватутінської міськради Олег Ступник та Катеринопільської райради – Микола Шевченко. Що сказати? Вишита сорочка усім личить!
Цього ж дня в Катеринопільському музеї провели захід, приурочений популяризації української вишивки, на який завітали учителі, школярі Катеринопільського НВК №2 та відома місцева майстриня, берегиня національних традицій Тетяна Дмитрова.
− До свята ми створили виставкову експозицію з вишиванок, старовинних рушників, скатерок, наволочок тощо. Деяким із цих витворів мистецтва вже понад сто років, а тепло рук вишивальниць відчувається досі. Тетяна Василівна розповіла дітям про символіку вітчизняного орнаменту. Показала свої роботи. Оскільки цього дня було свято Вознесіння Господнього, то ми утримались від вишивання, хоча заздалегідь його планували. Під керівництвом Дмитрової школярі навчились створювати орнаменти, малювали їх на папері, − розповіла директор музею Галина Снігур.
Про символіку, сакральний сенс української вишивки Тетяна Дмитрова розповіла якось у “Фейсбук”:
1. Вишивка – прадавня грамота
− Вишивка – жіноче мистецтво. У вишивку, як у пісню, майстрині вкладали свої заповітні мрії про краще майбутнє, своє споконвічне прагнення до прекрасного. Вишивка – це є наша прадавня дохристиянська грамота.
2. Вишивка – оберіг і форма передачі знань
− Жінки-вишивальниці знаками-символами на полотні малювали нитками молитви, закодовували щасливе майбутнє свого роду, своїх дітей. В узорах та орнаментах передавали нам знання про походження світу, його першоджерела, стихії. Найбільше українська вишивка позначена знаками Води і Сонця. Ці дві стихії утворили земне життя, а тому їх треба розуміти, як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. А у поєднанні із Землею вони складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких не можливе саме життя.
3. Символіка ліній та орнаменту
− В орнаментах вишивок ніколи не буває жодної зайвої лінії, кожна рисочка моє своє певне значення. Так пряма лінія символізує спокій, урівноваженість, порядок; ламана − протиборство, зіткнення, боротьбу протилежностей; хвиляста – плавний рух життя, плинність. Квітка – символ вічної краси, миру, кохання, уособлює жіноче начало, розвиток, швидкоплинність життя, радість існування. З покоління в покоління передавалися знання символіки, секрети вишивки різноманітними техніками. На превеликий жаль, багато найдавніших автентичних орнаментів та узорів забуто, а на зміну їм прийшли запозичені з Європи пишні троянди, гарні лілії, гвоздики. Відкидати їх цілком ми не можемо. Але пам’ятаймо, що вони не містять глибокої та значущої символіки. Просте замилування кольорами, ніякого змістовного навантаження вони не несуть.
4. Техніки вишивки
− Разом із найдавнішими узорами та орнаментами майже зовсім забулися і різноманітні техніки вишивки, що поступилися хрестику. Нині лише поодинокі майстрині можуть вишивати настилуванням, низзю, знають, що таке виколювання,”курячий брід” чи “зерновий вивід”. А всього відомо понад 100 різних технік української вишивки. Хочеться вклонитися кожній вишивальниці, хто ще творить красу, вишиває казку на полотні. Але намагаймось збагатити нашу вишивку. Давайте звернемось до рушників наших бабусь та прабабусь і обов’язково там знайдемо сакральні символи, які існували тисячоліття і звернені до нас. Вишивка – співуча мелодія, призначена не лише для очей, а й для розуму.
Тетяна ІВАШКЕВИЧ