Руслан Бобуров відправляв зарплату родинам загиблих бійців - Вісті Черкащини

Руслан Бобуров відправляв зарплату родинам загиблих бійців

23 березня Руслану Бобурову виповнилося б 50. Мало хто може розповісти про Руслана-людину. Односельці, що спостерігали за ним здаля, зводять плечима:

– Дивний він якийсь! То на День перемоги в німецькому кітелі їздив на мотоциклі, то відмовився майже від усіх своїх пільг як воїн-афганець. Навіть соромився їх, бо вважав війну в Афганістані загарбницькою. Якось налякав міліцію, роз’їжджаючи Катеринополем із червоно-чорним ОУН-івським стягом (а люди думали, що з сепаратистським). У загальноприйняті рамки він явно не вписувався.

Існує думка, що «Німцем» Руслана назвали в «Айдарі». Але це не так. Руслан дуже поважав німців. Звичайно не за те, що розв’язали жорстоку війну, а за дисципліну, порядок. За те, що німецьке командування набагато краще ставилося до своїх солдат, ніж наше, яке часто використовувало людей як гарматне м’ясо. А ще йому дуже пасувала німецька форма, голубі очі, німецький пасок ─ ну чим не арієць? Тож і прозвали «Німцем».

Виступаючи на роковинах смерті Руслана, побратим по зброї афганець Абдул із батальйону «Айдар» говорив:

– Бой за вашу независимость только начался. Рус боролся за вашу независимость. Он был храбрый воин. Сначала мы его не воспринимали всерьез. Но когда увидели в бою, увидели, как он обращается с оружием, многие поняли, что в сравнении с ним ─ они пацаны.

Останнім часом на проросійських сайтах пропагується думка, що «Айдар» ─ це «неонацистське бандформування», а всі його члени ─ «бездушні нацики й карателі». Руслана Бобурова друзі згадують, як людину, що й мухи даром не образить.

Анатолій Гриценко каже:

─ Руслан був людиною виняткової душі. Йому колись кішку в Києві подарували. Він її не викинув, привіз у пазусі додому, хоч часто в самого не було шо їсти. Потім кицька десь ділася. Згодом прийшла, усіх мишей йому виловила.

– Це вона мені так віддячила, шо я її не викинув, ─ радів.

– Якось подарували Русланові козу і кілька баранів, щоб він їх вигодував на м’ясо, – згадує Гриценко. – Руслан тішився, як дитина. Мріяв про баранину, шашлики, а потім подався десь у мандри. Спершу цих баранів доручив мені, а потім завіз їх до Юрка. Той мучився з ними довго. Один із баранів взагалі озвірів, кидався, не давав у хату зайти. Юрко виніс йому смертний вирок. Позвав хлопців, нажарили шашликів. А тут і Руслан, де не візьмись.

– Шо це за м’ясо?

─ Та це ж ми твого барана зарізали, хотів шашликів ─ їж!

─ Шо Ваську? Іроди! Я Ваську їсти не буду!

Була ще одна історія. Це вже після смерті Руса. Іду якось на кладбище, щоб його провідати. Звідкись вибіг страшнючий худий і голодний пес. А в мене з собою хліб. Кинув, а він навдьор. Приходжу до Русової могили, а той пес біля неї сидить. Ще відламав йому шматок паляниці ─ з’їв, потім ще і ще. Уже не тікав. З часом Юля, донька Руслана, розповіла, що якийсь собака так і вмер біля могилки батька. Видно, оберігав її. Нікуди йти не хотів.

Гроші Руслан ні за що не мав. Є гроші ─ тратить або роздає, нема ─ живе на хлібові й воді, інколи просто на воді. Навіть воював у «Айдарі» довгий час тільки за харч і цигарки (ну і, звичайно, з Україною в серці!). Зарплату давали кілька разів, і ту він відразу ж роздавав. Так Наталя Пшенянік згадувала: «Саша та Руслан приїхали до мене в Сєверодонецьк. Руслан спитав, де Приват. Саша каже, що Німець постійно відправляє свою зарплату родинам загиблих, і того разу пішов відправляти. Отакий він був Німець! Сміливий і безмежно щедрий. Герой!»

Руслан «не дружив» із грошима. Люди часто скаржились: «Прийде, зробить якусь роботу, і неабияк, а кваліфіковано, а дійде до розрахунку, Руслан ніяковіє, називає ціну вдвічі меншу, ще й оправдовується :

– Та ви ж мене годували, то те, то се.

Таким був наш Руслан «нациком» і «карателем», а те, що вбивав ворогів, то він був так вихований, як чоловік, патріот зі зброєю в руках захищати рідну землю.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

23.03.2016 12:27
Переглядів: 3522
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.