Ватутіне відзначило своє 70-річчя

Для людини 70 років – вік поважний, але не для міста, певна річ. У порівнянні з Києвом, якому за офіційною версією у цьому році виповнилося 1535 років (а за неофіційними – 2500-3500), Ватутіне – зовсім молоде. Тим часом, роковини вони святкують майже разом – наприкінці травня. День Києва цьогоріч відзначали 27, а День Ватутіного – 28 травня.

Ватутіне засноване 1947 року з метою освоєння Юрківського буровугільного родовища. Спершу поселення називали Шахтинським, а згодом, у 1949 році, перейменували у Ватутіне – на честь радянського полководця часів Другої світової війни Миколи Ватутіна, війська якого у 1944 році звільняли Звенигородщину від німців. Зважаючи на те, що в місті проживає багато шахтарів, його довгий час, майже 50 років, називали шахтарським містечком. Однак, через технічні неполадки та суттєве зменшення запасів вугілля з 70-х до 90-х років відбулось поступове згасання вуглевидобутку, а поготів і закриття шахт. У 1992 році Ватутіне отримало статус міста обласного підпорядкування.

Досі триває суперечка з приводу того, чи потрібно перейменовувати Ватутіне. Одні містяни категорично проти, бо вважають, що іншої назви у міста не було, тож немає до чого повертатися, крім того, вони вшановують постать Ватутіна; інші – принципово за перейменування, пояснюючи свою позицію тим, що нема сенсу шанувати радянського генерала, який ставився до солдат, як до гарматного м’яса. (“Він кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки. Особливо на території України. І тільки завдяки гарматному м’ясу такі генерали як Ватутін вигравали битви. Це велика трагедія народу”, ─ стверджує історик Володимир Сергійчук). Як варіант пропонують назви – Багачеве, Златопіль, Гризлів, Шахтарськ тощо.

Ще один розбрат виник через те, що влада прийняла рішення розділити День міста і День шахтаря, що досі святкувалися разом – наприкінці серпня.

─ Офіційно День народження міста Ватутіне 19 квітня 1949 року. У цей день його і святкували в 50-60 роки 20 сторіччя, ─ пише у “Фейсбук” шахтар-ветеран Василь Черкашин.─ У 2007 році сесія Ватутінської міськради, за заслуги шахтарів при будівництві міста, вирішила об’єднати День міста і День шахтаря і проводити це свято в останню неділю серпня.

Прийшовши до влади, нова каденція депутатів міськради і міський голова Олександр Лисюк, проігнорувавши волю громадян міста на громадських слуханнях, знову розділили ці свята. Така позиція влади обурює Василя Івановича, він вважає, що Ватутіне будувалось, розвивалось і фінансувалось, здебільшого дякуючи шахтарям та вуглевидобутку, тож і нема сенсу ділити свята заново.

─ Люди, які не пам’ятають свого минулого, не будуть мати і свого майбутнього, ─ наголошує він.

─А як на мене, ─ каже 21-річна Світлана Кухар, ─ то краще два свята, ніж одне. День міста – це більш молодіжне свято, хочеться більше чути сучасної музики, співів. А на День шахтаря можна зробити свято для старшого покоління, більш камерне. Втім, хай вирішує громада.

Однак, Світлана Кухар суттєво помиляється. Адже саме Василь Черкашин разом із групою однодумців ініціює запрошення гурту “Dzidzio” у Ватутіне на День шахтаря.

─ Прошу когось із депутатів міськради зробити депутатський запит на виконання бажання маленької жительки міста (йдеться про дівчинку з шоу “Україна має таланти” – редакція) і запросити на День шахтаря з концертом у місто “Дзідзьо”. Кошти за виступ взяти з призупинення дії постанови про додаткове щомісячне преміювання мера і чиновників міськради на 300-100% посадового окладу. Всього один місяць мер і чиновники залишаться без додаткового збагачення, а інші жителі міста по праву будуть користуватися його бюджетом, ─ пише Черкашин на своїй сторінці у “Фейсбук”.

Цьогоріч ватутінці на День міста отримали – квітучий травень, чудову погоду, виставку місцевих майстрів художньої творчості, виступи дитячих та аматорських народних колективів. Родзинкою свята було холі – весняна розвага популярна в Індії, де діти та дорослі обсипають один одного кольоровою пудрою.

─ Холі було просто супер! Ми так насміялися, що аж животи боліли. Треба буде в школі таке влаштувати. Обсипати усіх учителів. А що? Гарний задум для Останнього дзвоника! – прокоментував один із школярів.

Зі святом, Ватутіне і ватутінці! Миру, здоров’я, процвітання і гарного настрою.

Хай збудуться мрії і приїде “Дзідзьо”…

Тетяна ІВАШКЕВИЧ