В Будищі говорили… турецькою

Наші медичні соціальні заклади, розташовані на периферії, дедалі більше нагадують полишених самих на себе жебраків, котрі, з простягнутою рукою просять подати на прожиття.

Не є винятком і Будищенський психоневрологічний інтернат на Звенигородщині, де, попри всі старання дирекції та обслуговуючого персоналу, стає все важче справлятися з існуючими проблемами. Слава Богу, підсобне господарство, за яким закріплено 40 гектарів землі, дає змогу забезпечувати 115 підопічних належним харчуванням. Тож вони мають у меню і молоко, і м’ясо, і крупи. Навіть хліб тут випікають свій.

Та от біда – вже декілька років поспіль просять ремонту як житлові, так і лікувальні приміщення, починає виходити з ладу обладнання. І хтозна, скільки б довелося оббивати високі пороги вищестоящих інстанцій Анжелі Піковській – директорці цього закладу, аби не програма технічної допомоги Турецького агентства зі співробітництва та координації (ТІКА), під яку потрапив психоневрологічний інтернат. Завдяки отриманим від цієї організації коштам, цьогоріч реконструйовано хол для відпочинку, маніпуляційний кабінет, проведено ремонт спального корпусу, перебудовано актовий зал та лікувально-виробничі майстерні, придбано нові сучасні пральні та сушильні машини та електропечі для хлібопекарського цеху.

Знаючи, що в Україні чимало розкрадають навіть кошти для найбільш нужденних, закордонні благодійники намагаються контролювати використання наданої допомоги. Тож і не дивно, що у Будищі побували співробітники агентства на чолі з координатором програми ТІКА в Україні Ходжи Байрам Болатом, аби наочно пересвідчитися, як реалізується у закладі намічене. І залишилися задоволені побаченим і почутим.

А ви кажете: турки…

Михайло НЕЧАЙ