У Звенигородці згадали про Кримського. В котрий раз…

…Здавалося б, що саме за незалежності нашої держави цей Великий Українець, який, за його ж твердженням, «й кровинки вкраїнської не мав, тілько те, що народився і виріс на Вкраїні», мав би отримати особливе визнання. Та сталося навпаки.

Про всесвітньовідомого вченого Агатангела Кримського, а йдеться саме про нього, забули як в Україні, так і в Звенигородці, де минули його дитячі роки, де у міському двокласному училищі він здобув початкову освіту, куди завжди повертався з далеких доріг. Чепурний будинок з вежею, збудований свого часу батьком Юхимом Степановичем – відомим на Звенигородщині учителем і громадським діячем, був для академіка своєрідним оазисом, в якому він черпав натхнення для творчості, набирався сили духу на час все частіших політичних переслідувань.

Будинок Кримського пережив як сталінські часи, так і німецько-фашистську окупацію. У сорок четвертому, після визволення Звенигородки, його господарі зазнали наруги від „своїх”: звідси без зайвих балачок виселили сестру Кримського Марію та його названого сина Миколу. Натомість новими хазяями будинку надовго стали секретар райкому компартії України Заблодський та голова райвиконкому Панасенко. З часом їх змінили інш„відповідальні працівники”.

Коли ж місто стало розбудовуватися, будівля поступово спорожніла й аж наприкінці шістдесятих років уже минулого століття представники громадськості підняли питання про створення в ній музею Агатангела Кримського. Ідею підтримали Академія наук України, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Спілка письменників України. Ось його опис згідно паспортної інформації: «Будинок двоповерховий, цегляний, в плані прямокутний. На першому поверсі розташовані 7 кімнат, на другому – 3. Покрівля другого поверху вкрита шифером, одноповерхова прибудова – металевим листом. Загальна площа будинку – 174 м2. На будинку встановлена мармурова меморіальна дошка з текстом: “У цьому будинку жив і працював видатний український радянський вчений, академік Кримський А.Ю. 1871-1942”. До 1941-1945 рр. будинок був триповерховим. Третій поверх – красиво виконана альтанка з балконом. Балкон був і навколо другого доверху. Покрівля була крита листовим металом».

З цього часу і відбуваються події, які могли б зацікавити якщо не правознавців, то, на крайній випадок, письменників – пошановувачів детективного жанру. Так, у листопаді 1993 року в будинку сталася пожежа. Хто і чому запустив у нього «червоного півня», залишається загадкою й по сьогодні. Та як би там не було, вогонь завдав значної шкоди приміщенню і в Інституті сходознавства, представники якого побували на згарищі, прийшли до рішення щодо відбудови будинку. Та будівництво, яке на початку велося належним чином, поступово, по тому, як після зведення „коробки” треба було братися за внутрішні роботи, згорнулося. І тут знову виникає запитання: чому?

В Інституті сходознавства, який є власником будівлі, пояснювали це безгошів’ям. Так це чи ні, сказати ніхто у Звенигородці, не знаючи можливостей Інституту, не може. Неодноразово цю проблему піднімали тамтешні активісти і краєзнавці, ратуючи за те, аби завершити будівництво коштом місцевого бюджету, проте дізнавшись, що будівля не є ні міською, ні районною власністю, капітулювали. Тож і бовваніє пусткою ось уже більше п’ятнадцяти років будинок, який у всіх туристичних путівниках йменується не інакше, як садибою-музеєм Агатангела Кримського.

Щоправда, час від часу хтось «нагорі» згадує про нього. Особливо тоді, коли з’являється можливість погріти руки на патріотичних почуттях. Так, горе-музей включили було в державну програму «Золота підкова Черкащини» на 2006-2009 роки для ремонтно-реставраційних робіт. І кажуть, що й кошти на це виділяли. От тільки невідомо, на що і кому вони пішли.

Років зо п’ять тому зрушити справу з мертвої точки намагалися активісти громадської організації „КолоОбіг”, які „вийшли” на можливих зарубіжних спонсорів. Та далі справа не пішла. Чому? Відповідь на це мали б дати тодішні керівники району. Проте, як сказав свого часу поет, одних нема, а інші вже далеко.

Тим часом наближається чергова, 150-а річниця від дня народження Агатангела Кримського. І про те, як і головне – де відзначатимуть цю ювілейну дату, велася в міській раді зацікавлена розмова за участю місцевих депутатів, краєзнавців, громадських активістів.

Учасники зібрання висловили чимало слушних пропозицій щодо підготовки до ювілею вченого-патріота, проте розмова так чи інакше поверталася до завершення будівництва майбутнього музею. При цьому міський голова Звенигородки Олександр Саєнко висловив думку, що зробити це можна буде при умові, що будівлю, яка стоїть на балансі Інституту сходознавства, буде передано у власність громади.

Залучити до цієї справи все можливі обласні структури та зарубіжних спонсорів порадив професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Володимир Поліщук, який також взяв участь в зібранні. Зазначивши, що відзначення 150-ї річниці від дня народження Агатангела Кримського має стати брендовим кроком у популяризації Звенигородки, він запевнив, що й черкаські науковці не залишаться осторонь. Більше того, початок цьому вже зроблено.

– Влітку минулого року в нашому університеті побував кримськотатарський політик і громадський діяч РефатЧубаров. Він теж готовий долучитися до підготовки відзначення ювілейної дати. Тому це нагода вирішувати питання також на рівні держави, – зазначив Володимир Поліщук.

І в останньому можна лише підтримати Володимира Трохимовича. Адже ім’я Агатангела Кримського належить не лише Звенигородці, а й всій Україні. А щодо саме Звенигородки, то будемо надіятися, що ідеї, висловлені на зібранні у міській раді, знайдуть своє відображення у конкретних справа, а не так, як завжди: поговорили та й забули.

Михайло НЕЧАЙ

12.02.2018 09:07
Переглядів: 1831
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.