Самою забороною стихійних базарів проблеми не вирішити
Уявити Звенигородку без базару важко. Базар – це те, завдяки чому і попри все виживав місцевий люд ще з часів польсько-литовського панування в цьому краї. Тож пов’язані з карантинними заходами закриття ринку та заборона на вуличну торгівлю, передусім на прилеглій до ринку території, особливо боляче вдарила по місцевих дрібних торгівцях.
І тут спрацювала самоорганізація. Розуміючи, що до стихійної торгівлі вороття вже не буде, особливо активні підприємці, не чекаючи, так би мовити, з моря погоди, взялися за відкриття в місті крамничок – «базарчиків», в яких можна придбати продукти на будь-який смак, в тому числі й свіже м’ясо і сало, молоко, сир, городину, зелень. І влучили в саму точку – містяни швидко розкуповували все, що було на прилавках, тим більше, що ціни тут були значно нижчими, аніж в супермаркеті «АТБ» та інших існуючих магазинах.
Коли ж на початку травня запрацював і міський ринок, звенигородчани отримали ще більшу можливість забезпечити себе всім необхідним для харчування. Проте основна маса дрібних підприємців, які торгували до цього на вулиці В’ячеслава Чорновола, так і залишалися поза торгівлею. Не бажаючи миритися з цим, вони постійно штурмували міську раду.
У даній ситуації міський голова Олександр Саєнко міг би тупо послатися на існуючі «директиви»: мовляв, не тільки у Звенигородці, а скрізь існує заборона на стихійну торгівлю. Тим більше, що й до коронавірусу вже приймалися відповідні рішення про ліквідацію стихійного базару на вулиці В’ячеслава Чорновола. Проте в кінцевому результаті досягти компромісу між владою і торговим людом, який продовжував стояти на своєму, ніяк не вдавалося. Отож потрібно було шукати інші шляхи виходу з ситуації.
– Самою забороною проблеми не вирішити. Заборонити дуже просто. Складніше щось зробити для забезпечення необхідних умов та безпечності людей, – резюмує міський голова. – Крім того, сьогодні ринок – це не тільки місце, де дрібні підприємці продають ті чи інші товари. Це ще й робочі місця. Що робити людям з їх ліквідацією? Попри існуючу заборону, вони всіма правдами й неправдами намагалися повернутися до свого бізнесу. І замість «воювати» з ними за допомогою поліції і штрафів, ми маємо забезпечити їм можливість цивілізованої торгівлі на ринку.
І вихід було знайдено. Більш детально вивчаючи ситуацію, виявили, що існуюча територія міського ринку використовується далеко не повністю, отож є можливість його значно розширити й створити там додаткові робочі місця. На сьогодні практично вже освоєно таку територію площею понад 1000 квадратних метрів.
– Її розчистили, уклали і вкатали щебінь, – розповідає директор КП «Ринок» Сергій Мізецький, – збільшивши таким чином заповнюваність більш як удвічі. – На перших порах тут торгуватимуть сільгосппродукцією та різною живністю, а далі побачимо. Таким чином, замість 130-150 торгових місць матимемо, як мінімум, 210.
Окрім цього, в міській раді розглядається можливість створення й так званого щоденного «зеленого» ринку, які діють у великих містах. Для цього визначено й відповідне місце – чималий майданчик побіля колишнього кінотеатру «Україна», досить занедбаний на сьогоднішній день. Таким чином, не почуватимуться зобидженими місцеві бабусі та жіночки з сусідніх сіл, які звикли торгувати молоком, фруктами й овочами біля магазинів та просто на проспекті Тараса Шевченка. А ще буде зліквідовано один з останніх «гадючників» в центрі міста. А сам проспект, як і центр Звенигородки в цілому, практично звільнений від стихійної торгівлі й належним чином облагороджений та доглянутий працівниками КП «Добробут» міської ради, своїми малими архітектурними формами, квітниками й зеленими насадженнями, вже сьогодні мало чим відрізняється від вулиць в європейських містах.
Михайло НЕЧАЙ