Репортаж з карантинного базару Звенигородки

«Дівчата, які стоять на вході з термометром плакали сьогодні»

З 8 травня у Звенигородці працює місцевий базар. Більшість продавців перемістилися в середину офіційного ринку. Торгівля на вулиці заборонена. До карантину майже 600 метрів вулиці Чорновола 3 рази на тиждень було заблокованою ярмарком. Після запуску базарів частина підприємців сподівалися повернутися на Чорновола. Проте чинними карантинними вимогами це заборонено.

У неділю їду до звенигородського базару. Автівкою сподіваюся доїхати до його території, проте вулиця Чорновола виявляється заблокованою палатками з товаром. Паркуюся й пішки йду далі. Поруч із входом до критого ринку помічаю юрбу. В середині неї стоїть народний депутат Сергій Нагорняк. Вранці він закликав почати продавати на вулиці. Та вже згодом просив повернутися в базар.

– Прошу зайти в ринок, аби не підставляти міського голову й поліцейських, – просить нардеп. Стоїть без маски. В руках тримає 2 пари білих шкарпеток. – Я в середу винесу на Кабмін питання щодо ярмаркової діяльності.

Поряд стоїть сердитий мер міста Олександр Саєнко.

– Я не можу порушувати закон, – обурюється Саєнко. – Він взяв на себе відповідальність, але йому не «пришиють» нічого. Як тільки буде порушена кримінальна справа, то перший протокол випишуть на мене.

Продавці починають сваритися із Саєнком. Кажуть, мусять торгувати на вулиці, аби прогодувати родини. На території базару нібито не вистачає всім місць.

– Це якась вибірковість, – кричить чоловік невисокого росту. Одягнений в коричневу потерту куртку. На пальці масивний золотий перстень. – Магазини он всі працюють. Там покупці ходять й перелапують все голими руками. То давайте закриємо Звенигородку зовсім. Як Кам’янку. Прийду до вас в кабінет і буду жити.

Обіцянці Нагорняка спробувати добитися дозволу на відкриття ярмаркової торгівлі вірять не всі.

– Ми ще потерпимо до наступної п’ятниці, – говорить далі чоловік. – А там як бог дасть. Якщо почуєте раптом, що мене заарештували, це ваша провина. Піду ловити рибу з електровудкою.

Конфлікт тримає щонайменше годину. Саєнко збирається йти до міськради, аби там продовжити спілкування з нардепом. Поки чекає його поодаль від натовпу. Раптом чоловік скрикує. Один із водіїв автівкою виїжджав задки й наїхав йому на ногу. Мер шкутильгає й свариться на винуватця. Кермувальник здивовано обертається, але з салону не виходить.

Йду далі на територію ринку. Ворота, через які люди зазвичай заходять, зачинені. Прохід організували нижче, поруч з адмінбудівлею керівництва базару. На вході стоять дві жінки у білих спецкостюмах. Одна з них прикладає мені до шиї безконтактний термометр. На табло висвітлюється температура 29.9 градусів. Прошу переміряти. Цього разу показало 30.1 градус. Такий же результат виявляється ще 2 рази. Контролери жартують, що все добре, якщо досі можу ходити з такою температурою. Прилад обіцяють налаштувати. Одразу за пропускним пунктом ряди з м’ясом. На рівні обличчя натягнуті харчові плівки для захисту покупців та продавців. У декого такі стрічки лише для «годиться». Частина реалізаторів маски постягували на підборіддя. Рукавички є не у всіх.

У продавчині Світлани Шевченко на прилавку лежить лише одна куряча туша. Каже, на роботі отримує недостатньо для нормального життя.

– Працюю медсестрою в лікарні, – розповідає жінка. – Що тієї зарплати? Доводиться на базарі торгувати. Сьогодні вийшла продати 2 курки. Одну вже продала. Самі вдома вирощуємо. Ті, хто хоче торгувати на вулиці, не праві. Хай сюди йдуть. Я ось плачу за місце, за аналізи. Маю необхідні документи на м’ясо. В них цього немає і ні за що не платять. Хіба це справедливо?

Трохи далі двоє жінок продають свинину й сало. Через товстий шар натягнутої плівки майже не бачу їхніх облич.

– Раніше б продали все до цього часу. – впевнена білявка в окулярах. Не називається. – Покупців стало значно менше. Люди не коронавірусу бояться, а не мають грошей. Через це довелося ціни спускати на 10-20 гривень. А маю ще ж заплатити різним службам: за місце, за ветеринарний огляд. Одна тушка свині обходиться в 300 гривень. Цього ви не побачите у вуличних продавців. Тому їм вигідно вимагати дозволу стояти по Чорновола. Про інших не думають. Минулого, якщо не помиляюся, року вони ледь «швидку» не перекинули, бо та намагалася проїхати між їхніми палатками.

Під час розмови підходить ще одна жінка. Працює контролером. Перевіряє, чи продавці з покупцями дотримуються антиінфекційних правил.

– Деякі люди стали геть злими, – каже ревізорка. Називатися теж відмовляється. – Он дівчата, які стоять на вході з термометром плакали сьогодні. Якийсь чоловік дуже нагрубив, коли піднесли прилад до нього. Почав матюкатися й посилати їх. Був без маски. Так і пройшов на територію. Аж поки ми з керівництвом базару не зробили йому зауваження. Без масок буває заходять, але просимо таких все ж надягнути захист.

За «м’ясними» рядами десятки продавців одягу та взуття. З 14 травня дозволена і їхня діяльність.

– Трохи вже встиг продати товару, – розповідає звенигородець Петро Чиженко. Торгує кросівками. – Але то крапля в морі. Основні мої покупці – жителі з сіл. Зараз їм нічим добратися у Звенигородку. Поки сидів вдома, отримав чималі збитки. Щоб вибратися з них, маю місяця 3 торгувати.

Поки розмовляємо, повз нас проїжджає чоловік на велосипеді. Вітається з продавцем і вигукує: «Таки проліз». Зумів пробратися через зачинений паркан і іншого боку базару.

Біля кожного торгового павільйону на асфальті нанесені жовті лінії. Покупці на них не зважають. Дистанції ніхто не дотримується. Маски носить відсотків 60-70 з усіх відвідувачів.

Йду до виходу з ринку. Контролерів на пропускному пункті вже немає. Клієнти продовжують йти за покупками, хоча значно менше.

Ближче до 13-ої розходяться продавці з вулиці Чорновола. Протоколів поліція ні на кого не складала. Між собою підприємці домовляються вийти на ярмарок наступної середи, але товар не розкладати. Чекатимуть на новини з Кабінету міністрів.

Сергій РАДЧЕНКО