Проблему бродячих собак у Звенигородці беруться вирішити всією громадою

Про небезпеку, пов’язану з усе більшим розмноженням бродячих собак, не чув хіба що глухий. Не раз піднімали це болюче питання на різних рівнях і в Звенигородці. Проте далі балачок і обіцянок справа не пішла. Нічого не вийшло і з притулком для бездомних чотирилапих – підрахувавши, скільки коштів потрібно на його відкриття й утримання, в міській раді дали задній хід.

За словами заступника міського голови Звенигородки Сергія Щербини, подолати існуючу проблему коштом місцевого бюджету надзвичайно важко, й тому, перебравши всі можливі підходи до неї, зупинилися на одному, найбільш реальному:

– Вважаю, що для такого міста як наше, найоптимальнішим способом є стерилізація собак. Таким чином ми можемо, хай і не повністю, але значно зменшити їх репродуктивність, – каже він.

Ось так, в ході реалізації програми з регулювання чисельності бродячих собак, в місті взялися за їх стерилізацію, на що ще минулого року міська рада виділила 50 тисяч гривень. До роботи долучили відповідних фахівців, зокрема ветеринарного лікаря з Ватутіного Наталю Притулу, яка вже брала участь у відповідних місцевих програмах не в одному районі Черкащини, і приступили до реалізації наміченого. Підбираючи на вулиці собак-безхатьків, їх стерилізують, вводять вакцину від сказу й, вчепивши на вухо червоний маркер, аби в місті знали що тварина пройшла стерилізацію і вже не є агресивною, відпускають.

Щоправда, при цьому відразу ж зіткнулися з деякими проблемами. Зокрема, як відловлювати собак і хто і я має це робити? Від традиційної, відомої ще з тридцятих років минулого століття практики (пригадуєте відомий кінофільм «Собаче серце»?) відмовилися, оскільки створення підрозділу з відлову собак потягне за собою значні фінансові витрати, а нового нічого не придумали. Та все вирішилося саме-собою: безпритульних собак доставляють до стерилізаційного пункту місцеві волонтери, організовані Світланою Трясіною – яка з початком бойових дій на сході України переселилася з Луганська до Звенигородки.

– Коли я переїхала сюди, мене вразила велика кількість бродячих тварин на вулицях, – розповідає вона. – Тож, коли в місті приступили до їх вакцинації проти сказу й стерилізації, запропонувала й свою допомогу. І сьогодні люди, які спершу не розуміли або виступали проти таких заходів, самі приводять безпритульних собак до місця їх обробки.

А це, у свою чергу, є свідченням того, що звенигородчани певною мірою беруться й самі за те, аби зменшити кількість чотирилапих безхатьків і спокійно почуватися на вулицях міста.

– Реалізація програми з регулювання чисельності бродячих собак, окрім всього іншого, виявила і об’єднала соціально активних, гуманних і небайдужих до суспільних проблем, людей, – констатує Сергій Щербина. – Й віриться, що спільними зусиллями справимося не тільки з цією, а й з іншими проблемами.

Михайло НЕЧАЙ