Зняли літери, але не сенс? Чому в центрі Тального досі стоїть мовчазний символ русского міра

Лист до редакції

Щодня десятки людей проходять повз храм УПЦ (московського патріархтау) біля автостанції у Тальному. Хтось поспішає на автобус, хтось на роботу, а хтось просто не звертає уваги на одну деталь, яка після четвертого року повномасштабної війни виглядає, щонайменше, дивно.

Над входом до храму досі височіє металева арка. Колись на ній великими російськими літерами було написано: «С НАМИ БОГ».

Після початку повномасштабного вторгнення, і то не одразу, а лише через кілька років, частину літер демонтували. Але зробили це настільки своєрідно, що контури напису прекрасно читаються й сьогодні. Залишилося слово «БОГ», а місця, де були літери «С НАМИ», видно неозброєним оком.

Виникає запитання: якщо хотіли позбутися російськомовного напису – чому не демонтували всю конструкцію? Чому не замінили її українським написом? Чому залишили саме такий вигляд, ніби зробили це лише для галочки?

Для багатьох українців після Бучі, Ізюма, Маріуполя і тисяч загиблих будь-які символи, пов’язані з російським церковним простором, уже давно перестали бути дрібницею.

Особливо коли йдеться про храми Української православної церкви (в єдності з московським патріархатом), навколо яких упродовж останніх років точаться суспільні дискусії щодо їхнього місця в українському суспільстві.

Відомо, що у Тальному діють дві такі громади – Свято-Троїцька та Свято-Дмитрівська, які очолюють брати Сергій та Георгій Бардецькі. У минулі роки вони публічно виступали проти переходу громад до Православної церкви України та критикували її Предстоятеля митрополита Епіфанія. Також у публічному просторі повідомлялося про співпрацю Бардецьких та екс голови обладри Підгорного з керівником Черкаської єпархії УПЦ митрополитом Феодосієм (Снігірьовим), який неодноразово опинявся у центрі суспільної уваги через кримінальні провадження та судові процеси.

Окрему увагу привертає й інформація, яка раніше вже була оприлюднена журналістами та міститься у відкритих документах. Зокрема, розпорядженням екс голови Черкаської обласної ради Анатолієм Підгорним від 19 грудня 2019 року Сергію Бардецькому було надано одноразову матеріальну допомогу з обласного бюджету у розмірі 10 тисяч гривень.

Сам факт виділення бюджетних коштів священнослужителю тоді викликав чимало запитань у громадськості. Адже для багатьох мешканців області, які перебували у складних життєвих обставинах, така сума могла стати суттєвою підтримкою.

У різні роки також лунали твердження місцевих жителів про підтримку цих храмів тодішнім головою Черкаської обласної ради Анатолієм Підгорним. Окремий резонанс у Тальному викликали події навесні 2023 року, коли планувалася громадська акція проти московського патріархату. За повідомленнями місцевих медіа, у день проведення заходу біля Свято-Троїцької парафії було зосереджено значну кількість правоохоронців. Організатори акції стверджували, що до охорони храму були залучені десятки поліцейських, а також висловлювали припущення про адміністративний тиск на учасників заходу. Тоді навколо храму виник безпрецедентний поліцейський кордон. У місті не вщухали розмови, що за таким масштабом охорони стояв тодішній голова Черкаської обласної ради Анатолій Підгорний.

Не менш важливо й інше. Якщо громада храму справді хоче продемонструвати, що вона остаточно дистанціювалася від російської спадщини, чому не прибрати залишки напису повністю? Чому не встановити український напис наприклад, «З нами Бог» українською мовою або інший символ, який не викликатиме асоціацій із московською церковною традицією?

Бо зараз складається враження, що змінили лише кілька літер, а не ставлення.

Під час війни символи мають значення. Вони або об’єднують українців, або залишають простір для сумнівів. І мовчання в таких питаннях іноді говорить голосніше за слова.

Довідка

Храм, зображений на фото, є Свято-Троїцькою парафією Української православної церкви (УПЦ). Саме тому будь-які символи чи написи, що залишаються на храмі й асоціюються з російськомовною церковною традицією, викликають у частини жителів Тального закономірні запитання: якщо громада прагне дистанціюватися від російського впливу, чому такі елементи досі не замінені українськими?

Що відчувають родини Героїв?

Особливо боляче дивитися на це, коли в центрі міста, не так далеко від храму розташована Алея Героїв. З фотографій усміхаються молоді хлопці й чоловіки, які вже ніколи не повернуться додому. Вони віддали життя за Україну, за наше право говорити українською, жити у власній державі та не бути частиною «русского міра». Поруч із цими світлинами щодня проходять їхні батьки, дружини, діти, побратими. Для них це не просто портрети це зруйновані долі, осиротілі діти, нездійснені мрії та біль, який не минає.

Саме тому залишки російськомовного напису на храмі викликають у багатьох мешканців не просто здивування, а глибоке обурення. Якщо після стількох років війни, після тисяч загиблих українців, після ракетних ударів по мирних містах не вистачило бажання остаточно прибрати символ, який асоціюється з московським церковним простором, то це виглядає як демонстративна байдужість до почуттів громади. Чи замислювалися ті, хто відповідає за храм, що щодня повз нього проходять матері й батьки полеглих захисників?

Останніми роками в Україні неодноразово виникали суспільні конфлікти навколо окремих громад УПЦ, зокрема через повідомлення про відмови окремих священнослужителів проводити відспівування українських військових або через суперечки щодо таких обрядів. Саме тому будь-які символи чи дії, які можуть сприйматися як небажання дистанціюватися від московської церковної традиції, викликають особливо гостру реакцію суспільства.

Повага до полеглих українських воїнів починається не лише зі слів. Вона проявляється й у символах, які ми залишаємо в нашому місті, у тому, які цінності вони несуть і чи не ранять вони тих, хто вже заплатив за свободу України найдорожчу ціну.

Небайдужий житель Тального, Михайло

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!