Вісті Черкащини Заручившись підтримкою місцевого бізнесу, жителі села на Тальнівщині невпинно допомагають армії
Про те, як завзято ще з 2014 року, жителі Павлівки Першої, що на Тальнівщині, працюють на Перемогу, ми знаємо не з чуток. Вони одні з перших відгукувалися, як тільки треба було закрити якийсь збір, чи то харчі, чи фінанси – без різниці. З початком повномасштабного вторгнення павлівчани з новою силою взялися допомагати армії. До нашого волонтерського пункту не раз привозили каші, тушонку, випічку тощо. Готувати вирішили у залі для обідів, яке сільська рада років 3 тому обладнала у центрі села.
Ми провели день з павлівчанами, які протягом 8-ох років невпинно наближають Перемогу нашої України.
Отож в п’ятницю вранці, о 9-ій, ми вже в селі. Орієнтуємося по автівках, яких припарковано чимало біля однієї з будівель в центрі. Не помилилися: саме тут проворно, як ті бджілки, метушиться з десяток сільських господинь. Чоловіки їм на підмогу: відвезти, привезти, чогось докупити. Одні жіночки прямо на вулиці миють огірки та складають у 5-літрові пластикові пляшки, інші – чистять часник, готують кріп, хрін, листя горіха – приправи для маринування. На ганку нас зустрічає пані Інна, наша давня знайома, саме вона найбільше комунікувала з волонтерами, починаючи з 2014 року, робить це й нині.
– Коли почалася війна, ми відразу зрозуміли, що маємо робити. Раз чоловіки йдуть воювати, патрулювати, ми мусимо їх добре годувати. Отож відразу організувалися, почали збирати продукти, гроші, тару. І готувати. Готували все, що вважали за необхідне. Для членів загонів самооборони та територіальної оборони, що знаходилися в Тальному, ліпили вареники, крутили голубці, пекли пиріжки. А коли дійшло, що треба хлопцям на передову, то почали закривати каші, тушонки, паштети, фрикадельки в томаті, рибні консерви. Потім додалася ще й випічка, фасування горіхів, – розповідає Інна Собран.
Біля столу в рукавичках, підв’язана хустиною молода жінка готує тісто. Це Алла, вона замішує його на кекси, на столі вже розкладені паперові формочки. А трохи далі 14-літня Настя фасує ядра грецьких горіхів. Уже підсмажені, почищені горішки дівчинка насипає у зіп-пакети, ще й родзинки додає. Настя приїхала із Західної України в гості до тітки. Каже, що з нетерпінням чекає, коли разом з нею йдуть до хабу. Дівчинці дуже подобається готувати для солдатів. Навіть, якщо господині збираються на 6-у ранку, вона так само прокидається і йде з ними.
На іншому боці столу пані Людмила розкачує тісто і формує з нього пісочне печиво, зверху виделкою робить візерунок, складає на дека. Ще одна господиня, Таня Бабій випікає його в духовці. Відразу дівчата миють посуд, аби було чисто на робочому місці.
Одна невеличка кімнатка служить за кладову – тут банки, кришки, кілька закаточних ключів, яйця, борошно, крупи, готові закрутки у ящиках, мариновані огірочки.
Дівчата розповідають, що всі павлівчани активно зносять продукти, нема такого двору в селі, який би не долучався. Та найбільше, звичайно, допомагають підприємці. Наприклад, Еляз Мірзоян – безмежної щедрості чоловік, кажуть селяни.
– Так само, як у сусідніх Кривих Колінах місцевий бізнес забезпечує м’ясом, крупами, борошном, так і у нас це робить Еляз Мірзоян. Він сам запитує, чого бракує, яких продуктів привезти. Ось останнього разу привіз 60 кг риби на тушонку та олію. Давав гроші і на свинину. Купували в Заліському в Олексія Бойка, все переробили і відразу передали нашим захисникам. Лише з села двадцятеро наших земляків зараз воює. А ми їм створюємо надійний тил! – каже Інна Собран і додає, що й інші підприємці не стоять осторонь, теж допомагають. Це родини Лаврінчуків, Супруненків, Фещенків, Бабіїв з Майданецького, Радислав Безкровний, Олександр Гординський, Сергій Рябий.
Виходимо на вулицю. На обочині саме паркується старенький «жигулик». Це переселенець Павло з-під Слов’янська: вибрала дружина огірків, веліла завести дівчатам, щоб засолили. Взамін чоловік повіз додому повен мішок горіхів, нелущених, через кілька днів повернуть очищеними. Працювати разом з усіма у Павла не має можливості: він вчитель, готує онлайн своїх учнів до тестів з історії.
– Як тільки ми сюди приїхали, відразу приєдналися до місцевої вайбер-спільноти, щоб бути в курсі всіх процесів. Не долучатися ми не змогли б. Тут такі дружні, хороші люди. Вони всі нас дуже підтримали і продовжують підтримувати, тому ми теж хочемо відчувати себе частинкою цієї громади. – Чоловік пробує завести автівку, та не вдається. На допомогу поспішають павлівські чоловіки – ще раз підвереджуючи Павлові слова про підтримку й згуртованість.
Отак на прикладі маленького села бачимо надзвичайну єдність українців в ім’я Перемоги!
Ліна ЯЛОВСЬКА
Читайте також: На автівку для захисника з Тального збір закрито, – повідомляє організаторка
