Вісті Черкащини Замість туалету – купа хмизу: як у Тальному вирішили проблему аварійної вбиральні
Історія з туалетом на автостанції в Тальному на Черкащині – це як справжня епопея. Не секрет, що туалет на вокзалі ніколи охайністю не вирізнявся. Це й зрозуміло, місце людне, постійний потік пасажирів, тому й брудно. Але останнім часом він почав перетворюватися в розвалини: облуплена штукатурка, ні вікон, ні дверей, наскрізні протяги, антисанітарія – і як туди сходити справити нужду? Звернули увагу на його стан тоді тальнівці, яким приходилося хоч раз ним скористатися. Відповідний допис, зрозуміло, з фото вони і виставили у фейсбук. Ми, як журналісти громадсько-політичного видання, не могли не зреагувати. Адже, так у нас заведено – висвітлювати проблеми, які хвилюють жителів регіону. Аби не бути голослівними, прийшли на автостанцію, побачили на власні очі той туалет, зробили фото, що передають достеменно всю картину. Звернулися до місцевої влади із запитанням, чий туалет. Було це у березні цього року. З’ясувалося, що автостанція, як і вбиральня, належать до приватного підприємства «Черкаси ОПАС», яке орендує у громади землю. Змусити навести там лад місцеві керманичі не в змозі (їм бракує комунікативних та інших здібностей, – авт.), а зробити самі – бояться прокуратури. Так нам тоді повідомили. Вирішення проблеми заступник міського голови Олександр Маринченко бачив у тому, аби цей туалет взагалі завалити і він нікому не зривав би очі. Хороше вирішення проблеми, чи не так?
(Читайте публікацію на сайті «Вісті Черкащини» від 11.03.2021р. «У Тальному не беруться ремонтувати туалет на автостанції, бо бояться прокуратури»).
Мали нагоду також поспілкуватися з тодішнім керівником ПрАТ «Черкаси ОПАС» Наталі Сен-Клер, яка запевнила, що ситуація з тальнівською автостанцією їй відома і направила до керівника уманського куща автостанцій Романа Петрова. Наш телефонний дзвінок, по правді кажучи, вивів чоловіка зі стану рівноваги. Не приховуючи роздратування, пояснив, що у нього немає грошей на ремонт, оскільки прибуток автостанції найбільше приносять міжобласні пасажири, яких перехоплюють недобросовісні перевізники. Допоки всі перевізники не будуть заїжджати на автостанцію, ситуація не зміниться, – запевнив нас тоді Петров.
Що б мала зробити у цьому випадку місцева влада ? Зібрати всіх перевізників, керівників обласного об’єднання автостанцій, того таки ПрАТ «Черкаси ОПАС», і заставити всіх учасників грати за правилами. Важелів більше, ніж достатньо. Та наші керманичі за звичкою – голову в пісок, якось воно само вирішиться. Та не цього разу!
Щоб бути послідовними у своїх публікаціях, через 2 місяці ми знову повернулися до цієї теми. Ніяких змін. Хіба що стіни ще більше обсипалися, а безкоштовний внутрішній туалет був увесь час зачиненим – невідомо, з яких причин. Це ми і висвітлили у своїй наступній публікації від 30.04.2021р. «Чи дочекається вбиральня на автостанції у Тальному реконструкції – незрозуміло».
Без вагань, у відповідь на всі публікації та звернення, керівник підприємства Роман Петров, якого за цей час підвищили на посаді, надвірний туалет в Тальному взагалі розвалив. Тим більше, такі плани були й у місцевих керманичів. Тепер там величезна купа хмизу.
Відтоді спантеличені пасажири бігають у пошуках кущів та дерев, за якими можна заховатися. А дехто безсоромний сідає просто таки під будівлю автостанції. Це викликає незадоволення у працівників торгових точок, які орендують приміщення у того ж таки Петрова, і, звісно, пасажирів.
– А що мені залишається, дитино, робити? Зійшла з автобуса, сідала в Тальянках, квитка не маю, бо хто мені його в дорозі випише, а тут саме приспічило «по-малєнькому». Я до вбиральні – всередині зачинено. Прошу касиршу, аби пустила. А вона мені: давай 5 гривень, – показує на вивіску. Нема, кажу, пенсія мізерна, ледве кінці з кінцями зводжу, завтра й на хліб не вистачить. Та й голову відвернула, ніби не чує. Я вийшла зі службового входу й сіла прямо таки на порозі, біля дверей, а що мені залишалося, – розповідає жіночка в літах, запнута пуховою хусткою.
Скаржаться на картини «порнографії» продавчині з торгових точок та провізорки з аптеки, а жителі, чиї гаражі стоять впритул до території, зверталися навіть до депутата місцевої ради, аби посприяв припинити неподобство.
Отож телефонуємо знову до людей, яких ми з вами найняли на роботу, аби служили громаді і забезпечували наш комфорт та безпеку. Нагадаю, їхні зарплати – це теж наші з вами гроші. У відповідь профільний заступник міського голови Олександр Маринченко відрубав: «Туалет на автостанції – справа автостанції» і кинув слухавку.
Відразу набираємо давнього знайомого Романа Сергійовича. «Неодноразова критика в газеті та звернення людей і змусила мене цей туалет розібрати. Якби ви сіли і зі мною переговорили, давайте змінимо зовнішній вигляд чи як. А то ви почали висвітлювати проблему, гостро критикувати, наче вам нема більше про що писати чи в Тальному одна проблема. Я зробив, що ви хотіли – нема ганебної вбиральні і люди ходять в кущі», – почули у відповідь (всі розмови записуються на диктофон – журналістська практика).
Отакої. За моє жито ще й мене побито, як кажуть в народі. Шановні, то це журналісти мають вести перемовини з підприємцями і вирішувати нагальні проблеми, якими живе громада?
Коли у громаді наведуть лад з перевізниками, це вже тема наступної статті. Адже прямо перед будівлею мерії у центрі міста перевізники забирають міжобласних пасажирів, тут же паркуються і місцеві легкові автомобілі-таксі. Виникає запитання, чому на це закривають очі в міській раді, можливо, їм за це заносять в конвертах?
Отож бо і маємо, замість туалету купу хмизу – поки не вдарили морози, то можна ходити по закутках, а як стане холодніше, доведеться бігти на АЗС до Василя Сідька, яка звідти найближче.
А поки що продовжуємо, як ті песики та сучки, мітити місцину навколо автовокзалу.
Марта ДОВЖУК
