Яким був центр міста Тального у 19 столітті

► Документ

Топографічний знімок Уманщини, а відповідно і Тальнівщини, для побудови карти був здійснений в 1849 році. А вже 1861 року військові інженери Павло Тучков і Федір Шуберт створили військову топографічну карту Європейської частини російської імперії. Ця карта і нині викликає великий інтерес у істориків та краєзнавців, адже на ній позначені всі об’єкти, які можливо нанести при масштабі 3 версти в 1 англійському дюймі (в перекладі на сучасну систему виміру в 1 см – 1,26 км): схеми вулиць, інколи з вказівками будівель, що стояли окремо, млини, церкви, кладовища, поштові станції. Показані дороги, стежки, відображені ліси, болота, річки,струмки, поля, мости, різні переправи та ін. Рекогносцирування місцевості, для актуальності картографічного матеріалу, здійснювалися майже до початку ХХ століття. В основному зміни торкалися нанесення залізничних шляхів, змін назв населених пунктів і вказівкою чисельності дворів у них.

Коли в 2016 році для музею був виготовлений фрагмент цієї карти – нас зацікавили будівлі в центрі міста, що стояли поруч одна біля одної суцільною лінією. Робота з архівними та краєзнавчими матеріалами дала нам інформацію, що в другій половині ХІХ ст.. в центрі міста між двома вулицями знаходився базар – праворуч якого розміщувалися кам’яні лавки (магазини), а ліворуч – металеві. Підтвердженням цього є спогади про Тальне в рукописах Степана Петровича Ковганюка, які ми вам надалі пропонуєм до читання.

(Уривок з книги. Ковганюк, С. На довгій ниві. Повість-хронологія з власного життя. Ч.1 / Степан Ковганюк. –Тальне, 2021)

«Містечко Тальне було просто розкішне. Тут двічі на тиждень – у вівторок та в неділю – з’їжджався справжній величезний ярмарок. Саме містечко розляглося в долині на згористих берегах Гірського Тікича. Посеред зеленого вінка селянських садиб рябів черепичними та бляшаними дахами темний прямокутник єврейських осель без єдиного деревця.

У Тальному вулиці забруковані лобатим камінням, через Тікич перекинуто міст на високих кам’яних биках. На краю містечка з глибокого яру виглядає високий комин цукроварні. В Тальному – залізнична станція. В Тальне на базар чотирма шляхами з’їжджаються селяни не менш як за тридцять верств. Сотні возів захаращують у містечку кожен вільний сажень землі, і щоб захопити зручне місце для постою, треба не спізнитись.

Побіч двох брукованих вулиць розташувались ряди довгих, присадкуватих єврейських будинків. Посеред між ними стоять у два ряди крамниці, схожі на вагони без коліс. У крамницях повно всіляких товарів. Картуз чи шапка, шерсть на кофту чи спідницю, юхта чи хром на чоботи, шлеї, батіг, сокира, лопата, цвяхи – все, що потрібно селянинові господарстві, можна купити в Тальному. Навіть, молотарку, віялку, січкарню можна купити у багатого купця Сербина, що збудував собі двоповерховий будинок, а в ньому примістив ще й «Магазин железных и скобяных товаров». Он велика казенна аптека, а праворуч «Аптекарский магазин» Поволоцького. Майже поруч стоять дві ковбасні Вольського і Суходольського. Ці кабанники купують на базарі годованих свиней, самі виготовляють чудову ковбасу та інші м’ясні вироби, що пахнуть на сто сажнів навкруги. Ось «Завод шипучих вод» Гудесблата. Ті води виготовляє він сам, тут таки в магазині. За прилавком сидить його жінка чи дочка й наточує в високі кухлі тієї шипучої води з барвистим сиропом «роза», «свежее сено» тощо. Спробуйте випити за одним духом кухоль цієї води – не вип’єте: в ніс вам шпигоне такий міцний газ, що на очі виступлять сльози. Он «Писче-бумажный магазин» Бондарева, а під ним, у підвалі, його ж «Типография». Вона невеличка, і хто його знає, що в ній друкується, та, мабуть, Бондарев не держав би її, коли б йому це було невигідно. Якщо хочете «вибитись на патрет», то до ваших послуг фотографія Рабіновича – точнісінько такого вусатого чоловіка, як єврейський письменник Шолом-Алейхем, якого я потім читав і бачив на портреті. Якщо ви «пан» хочете якихось панських наїдків, можете зайти в «Магазин колониальных товаров» Пінського. І йому не бракує покупців, адже навкруги стільки панства, попівства, чиновництва, вчительства. Якщо хочете поласувати чимось солоденьким, зайдіть в «Буфет восточных сладостей». Тут, крім пирожних та всіляких цукерків і шоколадів, можна купити якихось заморських солодощів.

Хліб, булки, калачі в Тальному випікають і продають турки – чорняві, горбоносі й чорноокі чоловіки в червоних фесках з чорними китичками. Смачний дух свіжих, ще гарячих булок та посипаних маком бубликів розходиться далеко від пекарні. (Мені й досі не зрозуміло, куди цей дух подівся з сучасного хліба?)

В центрі базару – ряди рундуків, а на них і під ними гори мисок з холодцем, що міцно пахтить часником, із смаженою в білому борошні на олії рибою, макітри з вареними хляками, гори сала і м’яса. Базарювання для селян трохи ніби святковий день, і вони ними ласують. Їдять вони на своїх возах, а запивають у погребах яблучним та грушевим холодним квасом: копійка кварта. Якщо вам хочеться риби, то он вона в окремих лавках, в бочках: свіжа, солена, в’ялена, копчена – щука, чабак, линок, сом, ще сила-силенна якоїсь риби, що тепер за неї забули, як вона і зветься…

В Тальному все можна зробити. Злетіла шина з колеса – до ваших послуг з десяток ковалів. Треба пошити гарненькі чобітки дочці на весілля – скільки завгодно шевців, вони один з-поперед одного запрошуватимуть вас до себе, не дорого візьмуть і пошиють скоро і на совість.

А ще ж за містечком на великому майдані розташувалась «торговиця». Тут сотні, як не тисячі, голів худоби: коні, воли, корови, кози, вівці, свині – все тут купується і продається. Неділя і вівторок – це ділові, життєво важливі для єврейського населення дні. Ними воно, власне, живе, тобто заробляє на прожиток. Отож треба поспішати, ловити покупця, або самому щось купити, щоб потім вигідно перепродати. Тому Тальне і схоже в базарні дні на розтривожений вулик. Над містечком цілий день стоїть такий галас, крик і гомін, що після нього вже в тихому селі ще довго гуде в голові.»

У вересні 1919 року денікінська «Грабармія» вчинила в містечку страшний погром. Горілими головешками, пляшками з керосином денікінці підпалювали будинки, магазини. Від пожежі було світло, як у день. Людей, які намагалися погасити пожежу – відлякували пострілами з гвинтівок, деякі відкупилися грішми, заплативши 2-5 тисяч. Як згадував лікар Лазар Білінкіс, що тієї ночі Тальне палало до ранку, згоріли 29 великих будинків, одна велика фабрика мінеральної води, синагога, талмуд-тора, 92 лавки.

Сумно було дивитися після погрому на веселе колись містечко. Круг нього так само зеленіли в садках селянські і міщанські садиби, але центр, де розташувались єврейські будинки, був наполовину спалений, знівечений. Як писав С. Ковганюк: «Було таке враження, наче здоровій людині вибили зуби, одірвали носа, спотворили назавжди».

Довго заліковував центр міста рани… Майже 50 років.

Вигляд зараз

 

Світлана ПРОЦЕНКО, Директорка Тальнівського музею історії

Читайте також: До 130-річчя залізничної станції у Тальному

 

 

 

29.12.2021 14:48
Переглядів: 1672
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.