Вісті Черкащини Був зниклим безвісти з липня 2024-го: Тальнівська громада провела в останню путь Героя
5 червня Тальнівська громада проводжала у вічність, до Небесного війська, Героя -Захисника України Андрія Ігоровича Короля — людину, чий життєвий шлях розпочався на Донеччині.
Народився Андрій Ігорович 3 травня 1983 року в місті Бахмут Донецької області в родині робітників.
Його рідний Бахмут — місто, де минуло дитинство, юність і доросле життя Андрія Короля, сьогодні понівечене війною, зруйноване російським агресором. Там залишилися спогади, дороги дитинства, знайомі вулиці та дорогі серцю місця. Але ворог не зміг зруйнувати головного — любові до Батьківщини, яка жила в серці Андрія Ігоровича.
Після закінчення дев’яти класів місцевої школи Андрій продовжив навчання у Горлівському професійно-технічному училищі, де здобув професію газоелектрозварювальника. Після навчання працював на підприємствах Бахмута та Часового Яру. Як і тисячі людей праці, чесно заробляв на життя, будував своє майбутнє, жив звичайними людськими турботами та радощами.
Та війна безжально перекреслила звичний уклад життя. Андрію Ігоровичу, як і мільйонам українців, довелося залишити рідний дім і пережити гіркоту вимушеного переселення. Після евакуації до Кропивницького він не став шукати спокійного життя в тилу.
Коли Україна потребувала своїх захисників, Андрій зробив свідомий вибір. 3 травня 2024 року, у день свого народження, він добровільно став до лав Збройних Сил України.
Проходив службу у складі 47-ї окремої механізованої бригади. Був солдатом, кулеметником 2-го штурмового відділення, 2-го штурмового взводу, 2-ї штурмової роти.
Свою службу ніс на Донеччині — на рідній землі, яка стала одним із головних рубежів боротьби за Україну. Там, серед випалених війною полів і зруйнованих міст, він мужньо виконував свій військовий обов’язок.
З 1 липня 2024 року Андрій Король вважався зниклим безвісти під час бойових дій поблизу населеного пункту Євгенівка на Покровському напрямку. Рідні не втрачали надії. Мама, сестри, племінники чекали, шукали, вірили. Виходили на мирні акції, зверталися до різних інстанцій, жили надією на диво.
Та війна винесла свій жорстокий вирок.
Андрій Ігорович загинув, мужньо виконавши свій військовий обов’язок, залишившись до останнього подиху вірним військовій присязі та Українському народові.
Сьогодні особливо боляче дивитися в очі його матері — Тетяні Олександрівні. Війна відібрала у неї найдорожче — сина. Біль цієї втрати розділяють сестри Яна та Маргарита, племінники Анастасія, Максим, Тимур, Антон і Ксенія.
Особливого символізму надає й те, що чоловіки сестер Андрія сьогодні також перебувають на фронті, продовжуючи боротьбу за Україну.
Важко знайти слова, які могли б полегшити цей біль.
Та знайте: сьогодні разом із вами сумує вся Тальнівська громада.
Андрій Король народився у Бахмуті, але останній спочинок знайде тут, на Тальнівщині, в селі Соколівочка, де нині проживає його мама. Тож сьогодні наша земля приймає Героя у свої обійми з глибокою шаною і вдячністю.
Він віддав найдорожче — власне життя — за свободу України, за мирне майбутнє наших дітей, за право кожного з нас жити на своїй землі.
Герої не з’являються нізвідки і не йдуть у нікуди. Вони залишаються у пам’яті народу, у вдячності прийдешніх поколінь, у кожному кроці нашої держави до Перемоги.
Тож схилімо голови перед світлою пам’яттю воїна Андрія Ігоровича Короля.
Дякуємо Вам за мужність. Дякуємо за вірність Україні. Дякуємо за жертовність і подвиг.
Світла пам’ять Герою.
Вічна слава Захиснику України.
Пресслужба Тальнівської МТГ
