Які вони, тальнівські Меланки? - Вісті Черкащини

Які вони, тальнівські Меланки?

Меланія Мошкутело, Меланія Григоренко, Меланія Баришева

13 січня українці відзначають Меланки або Щедрий вечір – народне і церковне свято напередодні «старого» Нового року. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. Напередодні цього свята ми поспілкувались із прекрасними тальнівчанками, які носять чудове ім’я Меланки.
Тальнівчанка Меланія Іванівна Баришева розповіла, що назвали її на честь рідної тітки, маминої сестри. Ще ж і народилася в ніч з 13 на 14 січня, – сам Бог велів назвати Меланією.
– Тітка казала: «Як назвете Меланією, то всі люди будуть знати, коли в неї День народження. Дякуючи тітці, всі й знають, коли я народилася, вітають аж до Водохреща, – посміхається жінка й додає: – Як були молодшими, то збиралися й ходили щедрувати, до мене приходили родичі, куми, друзі. У нас дуже давня компанія, ми дружимо вже 40 років. Зараз ми так не збираємося, через карантин. Але будемо живі, то й це переживемо.
Оптимізму й бадьорого духу жінці не позичати. У свої 57 років вона відчуває себе повною сил та енергії, а по-іншому не може й бути, адже Меланія Іванівна працює в школі. Пішов 43-ій рік її педагогічного стажу, практично на одному місці – в Тальнівській міській школі №1, нині це Тальнівський НВК «ЗОШ №1-гімназія». Має вищу категорію та звання «Старший вчитель». Меланія Іванівна викладає основи здоров’я – це її друга вчительська спеціальність. За першою вона вчитель трудового навчання. З відзнакою закінчила художньо-графічний факультет педучилища, а вищу освіту здобула на факультеті «Загальнотехнічні дисципліни і трудове навчання» Уманського педагогічного інституту імені П.Г. Тичини. Бути вчителем – мріяла з дитинства. Після уроків частенько прибігала до мами в дитячий садок, де вона працювала вихователькою, гралася з дітьми, допомагала проводити заняття. Вже тоді точно знала: її покликання – навчати дітей. Каже, що в родині вона не перша, хто пов’язав життя з вчительством, в освіті працюють двоюрідні сестри, племінниця. Напевне, ця любов до дітей у них передається генетично.
З часу проведення у Тальнівському НВК сесій зовнішнього незалежного оцінювання Меланія Іванівна успішно справляється з обов’язками інструктора та старшого інструктора.
Жінка зізнається, що з вибором професії, так як і другої половинки ( у шлюбі вона 42 роки) їй шалено пощастило. А ще вона має вірних та надійних друзів.
Чого ще для щастя треба?


12 січня 55 років святкує Меланія Іванівна Тарнавська з Майданецького. За веселу вдачу, людяність, порядність, доброту Меланію поважають в її рідному селі. Тут вона народилася, тут пройшло дитинство, тут закінчила школу, тут створила міцну родину. За освітою вона зв’язківець, закінчила Кіровоградське технічне училище зв’язку. Деякий час працювала у Тальнівському поштовому відділенні, згодом перейшла статистом у колгосп імені Енгельса, що в рідному Майданецькому. З того часу і залишилася в селі, з легкістю завоювала повагу й авторитет у колективі, серед односельців.
– Міля – не лише моя колега, а й подруга. Я з нею працюю більше 15 років. Вона принципова і дуже вимоглива в роботі. А в дружбі – чуйна, готова прийти на допомогу, вислухати, розрадити, підказати, – каже Наташа Варич і додає, що вітатимуть жінку тричі: 10, 12 та 13 січня. День народження, «як записано в паспорті» та іменини. Нині жінка працює інспектором відділу кадрів та вагарем у СТОВ «Колос».
А ще Меланія – гарна дружина та любляча мама. Разом з чоловіком Валерієм Васильовичем, з яким уже понад 35 років пліч-о-пліч крокують по життю, виховали прекрасних доньку та сина. Але найбільшою радістю для подружжя Тарнавських є онучата: Владик та Даринка, задля яких вони і живуть, сповнені мрій, планів і сподівань. З нетерпінням чекають вихідних, коли з’їжджаються діти і хата наповниться щебетом онучат. В цій родині є свої традиції – з ранньої весни й до пізньої осені полюбляють смажити шашлик. Найсмачніший він виходить у дідуся. А от бабуся Міля любить порадувати рідних тортами та іншими кулінарними шедеврами. І не важливо, де збереться родина: чи в дворі, чи вирушать на природу, головне – аби всі разом, у любові, мирі та злагоді.
13 січня свій день народження святкує тальнівчанка Меланія Григорівна Мошкутело, завідуюча дитячим садочком «Берізка». Меланкою жінку назвали батьки, адже у родині поважали традиції та церковні свята. Меланія Григорівна має двох дорослих дітей – сина та доньку. Радіє жінка й онукові Андрійку, який приїздить до бабусі на свята. Розповідає, що Андрій займається плаванням, має гарні результати. У родині Мошкутело щороку діти приїжджають на день народження до мами. Цього дня до Меланії Григорівни приходять друзі, колеги, колишні випускники, сусіди. Велика родина збирається за святковим столом.
Меланія понад 40 років працює з дошкільнятами. Колись хотіла стати вчителем історії, а доля звела її з дитячим садочком «Берізка». Спочатку працювала вихователем, а потім стала завідуючою. Обожнює діток:
– Багато хто говорить, що робота втомлює та виснажує. А для мене навпаки, – робота з дітьми це одне задоволення. Коли в садочку проводять свято, я завжди дивлюсь на цих малюків і плачу від щастя, дивлячись, як вони ростуть і що вже вміють. Називаю своїх вихованців дітки-перлинки. Буває таке, що мої колишні вихованці через роки приводять до мене вже своїх маленьких діток. Вони для мене вже рідні, адже пам’ятаю, коли навчала їхніх маму чи тата. Протягом багатьох років я намагаюсь вкладати у діток знання, нові вміння, чомусь їх навчити. Приємно дивитись, коли з маленького виростає випускник садочку, який вже вміє читати та писати, – ділиться жінка.
Меланію Григорівну поважають у колективі. Вона добра, щира, чуйна та відповідальна керівниця. Чудова господиня, яка любить випікати смаколики та порядкувати у квітнику. Обожнює висаджувати та доглядати кімнатні рослини. Говорить, що найпрекрасніші квіти для неї – це айстри та польові.
Меланія Валентинівна Бублієнко сама родом з Мошурова. Нині проживає у Здобутку. За освітою жінка – бухгалтер, проте все життя пропрацювала продавчинею. І зараз вона з радістю зустрічає клієнтів у відділі чоловічого одягу на ІІ поверсі магазину «Тріумф», завжди порадить, що краще. У вільну хвилинку залюбки читає чи береться до в’язання.
– Мене так назвали, бо народилася я саме в цей день, 13 січня. То я, можна сказати, натуральна Меланка. Мала бути Танею, але бабуся сказала, щоб саме так назвали. В молодості було трохи ніяково, бо імені такого більш ні в кого не було, в однієї в мене. Зараз мені моє ім’я подобається. Цього року будемо святкувати наступного дня, бо діти приїдуть зі своїми сімями. А так, то зазвичай святкуємо в родинному колі, приходять друзі, – розповідає Меланія Валентинівна.


Ще одна представниця цього чудового імені – 28-річна Меланія Григоренко з Тального. Названа цим іменем, бо народилась саме 13 січня – на День Маланки або Щедрий вечір. Зізнається, не завжди любила своє ім’я, але згодом зрозуміла його унікальність, тому зараз пишається ним.
Меланія володіє гострим допитливим розумом, завжди навчається чомусь новому та дуже любить спілкування. Тому й, не дивно, що обрала для себе професію, яка цього вимагає. Уже 5-й рік вона працює вчителем початкових класів у Черкасах. «В мене ще з дитинства були вчительські задатки, – розповідає молода жінка. – Ця робота мені дуже подобається: бачити дитячі успіхи, старання, усмішки. Кожен день, коли я приходжу до школи, розумію, що це моє покликання, я отримую від цього насолоду. Коли біжать назустріч мої дітки і розповідають кожен свої новини, то це надає наснаги працювати, надихає, сповнює енергією. Ми часто проводимо з ними різні вистави, концерти. Мені здається, що я буду любити це завжди».
Ще Меланія розповідає, як проводить свій вільний час та чим цікавиться: «Найбільше люблю активний відпочинок – в Карпатах з рюкзаками та наметами. В 10 років я перший раз піднялась на Говерлу. Зараз частенько з друзями їжджу в різні куточки на Західній Україні. Другий активний вид мого відпочинку – концерти, фестивалі, толока в Легедзиному. Неодноразово брала участь у різноманітних мітингах патріотичного характеру. Але коли хочеться тиші та спокою, то люблю почитати книги сучасних авторів», – розказує співрозмовниця.
Ще розповідає, що часто ходить до церкви, вірить в Бога та свого ангела-охоронця, тому обов’язково святкує іменини 13 січня кожного року. «Збираємось ріднею за святковим столом. Вони мені дарують маленькі подаруночки», – каже жінка.
Отакими ми побачили наших Меланок. Хочеться побажати їм щасливої жіночої долі, достатку, добра. Нехай дні всміхаються сонцем, а відчуття дива та свята триває увесь рік.

Анна ДРАГУН, Ліна ЯЛОВСЬКА, Катерина КІХТЕНКО, Ольга ОСІЯНЕНКО

13.01.2021 09:00
Переглядів: 1741
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.