Як у Тальнівській школі №2 вчать протистояти небезпекам

Сьогодні безпека для українських підлітків – уміння, від якого залежить завтрашній день. Під час війни розпізнати приховану загрозу й учасно відступити стає головним аксіомою виживання. Днями для одинадцятикласників Тальнівської школи №2 провели заняття з мінної безпеки. Озброїти випускників знаннями, що вбережуть їх у найбільш непередбачуваних обставинах, і навчити діяти без паніки – то й було головною метою зустрічі.

Живий діалог із фахівцями замість сурової теорії

Сучасних підлітків не здивуєш звичайним читанням правил чи нудними повчаннями. Соціальна педагогиня Тетяна Данилюк переконана: коли про загрозу розповідають рятувальники чи військові, котрі щодня дивляться в її порожні очі, це діє сильніше за будь-які ролики із соцмереж. Тим паче, що небезпека вже підійшла зовсім близько. «У нашій громаді вже з’являються небезпечні знахідки. Нещодавно в одному з районів міста діти натрапили на нічийні планшети, залишені на автобусній зупинці. На щастя, не торкнулися їх. Викликали рятувальників і поліцію. Пастки знешкодили на місці, проте цей випадок показав, наскільки вчасною є наша зустріч», – ділиться вчителька. 

Цього разу з одинадцятикласниками спілкувався провідний інспектор Звенигородського районного управління ДСНС Артур Рожко. Він показав учням світлини зі своєї роботи й розповів, як підступно ворог ховає загрозу в найбуденніших речах: покинутих телефонах, дитячих іграшках, пачках від сигарет чи коробках сірників. Головне правило, яке випускники запам’ятали назавжди: чуже й незнайоме чіпати не можна. Ніколи.

Життя рятують практичні нюанси

Ця розмова відкрила випускникам речі, про які більшість навіть не здогадувалася. Виявилось, що смертельну загрозу несуть навіть збиті дрони чи їхні уламки. До них не можна підходити не лише через ризик вибуху, тому що ворог часто покриває літальні апарати токсичною отрутою, і вони можуть виділяти небезпечні гази.  

Старшокласники почули й інше правило, що може врятувати життя: помітивши підозрілу річ, треба негайно відійти щонайменше на сто метрів. Лише на такій відстані можна діставати мобільний. Сучасні міни бувають настільки підступними, що реагують на звичайні радіохвилі гаджетів, й один дзвінок поруч з ними може стати фатальним.

До розмови долучився інспектор служби освітньої безпеки Ярослав Сапатий, нагадавши, що земля досі ховає не лише свіжі боєприпаси, а й іржаве відлуння минулих війн. «Зараз вибухівка стала технологічною і непередбачуваною. Деякі механізми реагують на найменший рух, тінь чи навіть на зміну магнітного поля від металевих речей у кишені. Чіпати, пересувати чи розглядати такі знахідки – то гра зі смертю. Найважливіше – відразу відійти й покликати дорослих або набрати рятувальників», – застерігає він.

Системний підхід до безпеки освітнього середовища

Турбота про дітей не може бути тимчасовою чи обмежуватися поодинокими бесідами. У школі переконані: захист вихованців – то щоденна спільна робота, яка вимагає професійного підходу. «Знання про мінну безпеку сьогодні – не формальність і не черговий інструктаж, тому що часто вони рятують життя. Наш наставницький обов’язок – навчити учнів діяти впевнено, чітко й без паніки, якщо натраплять на підозрілу річ. У школі вони отримують теорію, але мають чути й практиків, які щодня знешкоджують загрози. Наша взаємодія з рятувальниками й поліцією триватиме й надалі, адже вона – єдино правильна основа для безпеки», – наголошує директорка Ірина Писар.

Зустрічі з фахівцями в Тальнівській школі №2 планують проводити постійно й для всіх класів. Такий досвід має стати прикладом для інших освітніх закладів громади, адже пильність школярів – їхній найперший захист від біди.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!