Віддав життя за Україну: Тальнівська громада провела в останню дорогу Анатолія Барановського

У кожного з нас є щось, заради чого хочеться прокидатися вранці, повертатися додому, працювати й будувати плани. Для когось це родина, для когось — рідна оселя, для когось — можливість просто жити, знаючи, що завтра буде мирним. Саме такого життя прагнув і Анатолій Барановський. Він не шукав особливого щастя — хотів мати свій дім, бути поруч із коханою людиною, працювати й бачити, як потроху здійснюється задумане.

Та не судилося йому прожити ту історію, яку він так старанно творив власними руками.

Сьогодні жителі громади проводжали Анатолія Барановського в останню дорогу.

Анатолій Барановський народився 9 квітня 1988 року в місті Гайворон Кіровоградської області. Його дитинство було непростим. Коли йому виповнилося лише тринадцять років, він утратив батьків — Володимира Анатолійовича та Любов Володимирівну. Рано залишившись без найрідніших людей, хлопець змушений був швидше дорослішати. Після смерті батьків його вихованням опікувалися тітки. Вони підтримували Анатолія, допомагали йому зростати, дарували турботу й тепло, яких так потребувала дитина.

Він закінчив школу-інтернат у Гайвороні, здобув професію будівельника в місцевому професійно-технічному училищі. Із того часу праця стала невіддільною частиною його життя. Будівельна справа вимагала сили, терпіння й уміння доводити розпочате до кінця. Анатолій добре знав ціну заробленому, не боявся роботи, і прагнув міцно стояти на ногах.

У Гайвороні Анатолій зустрів Тетяну Миколаївну-жінку, з якою захотів пов’язати своє життя. Вони були поруч багато років, разом раділи простим речам, підтримували одне одного, мріяли про майбутнє. А у 2026 році офіційно поєднали свої долі, ставши подружжям.

Згодом вони вирішили пов’язати своє майбутнє з Тальнівщиною. Обрали для життя село Лісове, придбали будинок і взялися облаштовувати його. Тут усе було новим: вулиці, сусіди, щоденні клопоти. Але поступово з’являлося відчуття, що саме тут їхнє місце. Анатолій їздив на заробітки, працював, дбав про господарство. Хотів, щоб у домі було затишно, щоб родина мала все необхідне, щоб життя складалося з тихих буднів, спільних вечорів і добрих новин.

Та в Україну прийшла війна. І звичне життя мільйонів людей змінилося назавжди.

Анатолій не залишився осторонь. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно записався до батальйону територіальної оборони. А 25 лютого 2024 року був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України.

Він служив солдатом, кулеметником другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу дев’ятої стрілецької роти третього батальйону територіальної оборони. За сумлінну службу, мужність і відданість військовому обов’язку був нагороджений медаллю, грамотою та військовою відзнакою.

За цими скупими рядками військової біографії — час, проведений далеко від дому, небезпека, нелегкі випробування і щоденна відповідальність. Він залишався вірним присязі, українському народові та своїм побратимам.

24 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Новоолександрівка Бериславського району Херсонської області Анатолій загинув. Множинні осколкові поранення, отримані під час бойових дій, обірвали його життя.

Йому було лише 38 років…

Тепер у їх будинку буде тихо. Не буде чути його кроків, не буде звичних розмов, не буде людини, з якою можна було поділитися радістю чи просто обговорити щоденні справи. Залишаться речі, спогади, нездійснені плани й болісне очікування того, хто вже ніколи не переступить рідний поріг.

Шановна родино нашого Захисника! Сьогодні важко знайти слова, які могли б полегшити Ваше горе. Від імені нашої громади прийміть найщиріші співчуття. Нехай у пам’яті назавжди залишаться добрі миті, прожиті разом, усе те дороге й особисте, що ніхто й ніколи не зможе у Вас забрати.

Ми низько схиляємо голови перед болем усіх рідних, друзів, усіх, хто знав Анатолія і кому сьогодні так боляче прощатися з ним.

Від імені Тальнівської міської територіальної громади дякуємо нашому Герою за його мужність, за службу, за те, що у важкий для країни час став на її захист.

Спочивай з миром, наш Захиснику. Нехай земля, яку ти захищав, буде тобі легкою.

Вічна пам’ять. Вічна шана. Слава Герою України!

Поховання Анатолія Барановського відбудеться в селі Лісове на місцевому кладовищі…

Пресслужба Тальнівської МТГ

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!