Від Тального до Брісбена: як Світлана Ярош частує Австралію українськими стравами, аби купувати автівки та ліки для фронту

Коли йдеться про всесвітню підтримку України, уява зазвичай малює велику політику й мільярдні транші. Проте жива дієва сила України тримається на звичайних людях. Австралійський материк навколо української справи об’єднала наша землячка, тальнівчанка Світлана Ярош. Зараз вона входить до Управлінського комітету «Української громади Квінсленда» й очолює самобутній український клуб у Брісбені: навіть за чотирнадцять тисяч кілометрів від рідної домівки зуміла згуртувати громаду, яка невпинно допомагає Збройним Силам України.      

Голос України на іншому кінці світу

Цьогорічний Український фестиваль у Брісбені переріс рамки звичайного культурного свята, ставши вагомим політичним і благодійним простором. Про те, як глибоко Австралія переймається долею нашої країни, говорив австралійський сенатор Пол Скарр, який прийшов висловити повагу тутешнім волонтерам і розділив з ними особливу дату: «Для мене честь бути тут і разом з громадою Квінсленда святкувати річницю Незалежності України. Австралія вже спрямувала на її підтримку понад 1,8 мільярда доларів, із яких левова частка – пряма військова допомога. Наші думки й серця зараз із українським народом».

Окремо посадовець подякував лідерам спільноти – Пітеру Бонджорні, Світлані Ярош, десяткам активістів і майстрів, чиї зусилля вдихнули життя в цей масштабний захід.

Світлана Ярош: волонтерство за суворими законами материка

Австралійське законодавство щодо фінансів – одне з найсуворіших у світі. Будь-який збір коштів тут під пильним наглядом держави. Світлана працює відкрито й чесно. Вона зареєстрована в Державному реєстрі благодійних організацій Австралії (ACNC) у складі «Української громади Квінсленда».

Такий статус означає безумовну довіру. Кожен австралійський долар, який люди жертвують чи заробляють для спільноти, проходить ретельну перевірку. Така прозорість відкриває двері для допомоги не лише від діаспори, а й від корінних австралійців і великого місцевого бізнесу.

Ресторан при Українському клубі: прихисток і перша робота

Головна справа Світлани Ярош – ресторан при Українському клубі в Брісбені, що в районі Голланд Парк Вест. Коли після лютого 2022 року до Квінсленда, рятуючись від обстрілів, почали прибувати сотні українських матерів із дітьми, вона з однодумцями одразу взялися допомагати.

Ресторан почав приймати на роботу новоприбулих українок. Світлана часто повторює в інтерв’ю австралійським медіа (зокрема ABC News), що кулінарія стала для них спільною мовою. Жінки, які зовсім не знали англійської і переживали глибокий стрес, знайшли тут легальний заробіток та спокій. «Цей осередок став для них тихою гаванню, де звучить рідне слово, де разом легше пережити тугу за домом і знову відчути безпеку.

Як борщ і вареники бережуть життя на передовій

Уся ця кулінарна й культурна метушня має одну велику мету – підставити плече українським захисникам і захисницям. Благодійні ярмарки, затишні вечори в ресторані, великі свята від Маланки до концертів гурту Kalush Orchestra відкрили невичерпне джерело допомоги для України.

Усі гроші від продажу страв, квитків та аукціонів наша землячка вкупі з колегами із Управлінського комітету громади спрямовує на потреби війська й порятунок поранених. Спільнота Квінсленда тісно співпрацює із загальнонаціональним австралійським фондом Defend Ukraine Appeal. Завдяки зусиллям Світлани й сотень чуйних сердець, із Брісбена в Україну невпинно йдуть вантажі. Це новітнє медичне обладнання і якісна тактична медицина – від надійних турнікетів і бандажів до укомплектованих аптечок. Туди ж, на передову, відправляють засоби захисту, евакуаційні автівки для бойових медиків та гуманітарну допомогу для розбитих прифронтових міст і сіл.

Культурна дипломатія в дії

Окрім збору коштів, пані Світлана відкриває Україну для самих австралійців, часто виступаючи на місцевих радіостанціях (як-от 4BC) і телеканалах. Вона прагне, аби на далекому материку не звикали до новин про чужу війну й показує світові націю неймовірної стійкості, яка навіть на іншому кінці планети здатна згуртуватися задля спільної мети.

Шлях нашої землячки переконує: для допомоги своїм не буває «занадто далеко». Достатньо мати незламну волю, працювати відкрито й мати тепле велике серце, здатне об’єднати людей на протилежному боці земної кулі.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!