Вчителі з Тальнівщини побували в Українському аграрному ліцеї

У вівторок 23 березня вчителі Кривоколінського НВК відвідали Український аграрний ліцей у м. Умань. Долучилися до кривоколінців й освітяни з інших шкіл громади та провідний спеціаліст відділу освіти Лариса Безталанна. Нагадаємо, дещо раніше ліцей навідали начальник відділу освіти Раїса Карман та заступник міського голови з гуманітарних питань Юрій Свідерський. Інціатором відвідин є депутат обласної ради Ігор Новицький, який нещодавно публічно заявив про намір запустити у Кривих Колінах новий освітній проект. Фінансування поїздки взяло на себе керівництво ТОВ «Урочище Журавське», зокрема її засновник Володимир Мовчан.
Отож, у вівторок відбулося перше знайомство педагогів громади з закладом.
Відразу скажу, заклад інноваційний, базується на фіно-естонській системі освіти та націлений на безпечні комфортні умови розвитку дітей. Заснований він у 2017 році Андрієм Дикуном – головою Всеукраїнської аграрної ради. Невипадково сам аграрний ліцей розміщений у приміщенні ВАР. Він займає більшу частину 2-го поверху офісного приміщення, в якому працюють бізнес-структури – асоціації виробників молока, свинарів України та «Укрцукор». Це своєрідний симбіоз бізнесу й освіти в одному приміщенні. Вчителі Тальнівщини отримали чудову нагоду побачити модель сучасної європейської освіти, яка кардинально відрізняється від тієї, за якою вони навчають. Це, напевне, та планка, яку передбачає нова українська школа, проте для її втілення ще треба багато чого зробити. І питання не лише у матеріальній базі, хоча воно, безумовно, важливе, а в підходах та методиках викладання. Забігаючи наперед, зауважу, у закладі вражає все – від туалету до манери поведінки дітей та педагогів, організації освітнього простору та самого освітнього процесу.
– Отож, якщо вам цікаві зміни, тоді ви з нами, – такими словами Олена Ярошинська, керівник освітніх проектів ВАР, запросила гостей у конференц-залу для знайомства. У широкому дружньому колі кожен озвучив свої очікування від зустрічі.
Далі було знайомство з закладом від самих ліцеїстів. Гостям представили двох ліцеїсток – Анастасій, які провели екскурсію коридорами та аудиторіями ліцею, розповідаючи про нього. Показали також їдальню з літньою терасою, розповіли про організацію харчування.

Екскурсія видалася цікавою та живою. Дівчаток хотілося слухати, задавати питання, так невимушено і захоплено вони розповідали про себе та свій ліцей:
– Наш робочий день розпочинається о 8.00. О 8.30 всі ліцеїсти та тьютори (вчителі-наставники) збираються в аудиторії, де відбувається «старт». На «старті» ми ділимося новиною про себе, про Умань, про Україну та світ – і всі англійською мовою. Ту, яка найбільше сподобалася, ми обговорюємо. Потім ідуть оголошення, робочі питання. О 9. 00 у нас розпочинаються пари. Вони бувають двох напрямків – це профільні та «інтенсив». До профільних належать ті предмети, які ми будемо здавати на ЗНО. Йде посилене вивчення цих предметів. Після обідньої перерви ми маємо ще 2 студії (гуртки) – профільні і для розвитку. На студії для розвитку цього року я була учасницею команди, що організувала подорож у Карпати, – розповідає одна з дівчаток. Від місця проживання, екскурсовода, транспорту, харчування – за все домовлялися ми. І за кошти відповідали також ми. Вже після студій у нас – рефлексія. Це вид діяльності, який відбувається в понеділок, середу та п’ятницю. В кінці дня ми збираємося по екіпажах (так називаються класи) зі своїми екіпажними тьюторами (класними керівниками) сідаємо в коло і ділимося емоціями, думками, своєю енергією, можливо, позитивною чи навпаки.

– Ще однією нашою фішкою є те, що ми, як окрема країна, маємо власну валюту, – доповнює інша дівчинка, показуючи грошову одиницю ліцею, – вона називається «уал» (від абревіатури ліцею). Ми їх як заробляємо, так і витрачаємо. Щомісяця ми повинні сплачувати за навчання суму в розмірі 400 «уалів». У цьому році розробили «уал» номіналом 1000, бо ліцеїсти проявляють велику активність та багато заробляють. За наші гроші ми можемо купити різні привілеї. Наприклад, запізнилася на пару: одна хвилина без попередження – 1 «уал», з попередженням – 2 «уали». За користування телефоном на парі також доводиться сплачувати. Як ми їх заробляємо? По-різному: найпростіший спосіб – це візуалізація конспекту. Також різними проектами. Під проектною діяльністю розуміємо різноманітні заходи. Ми розробили близько 80 проектів у минулому семестрі. У кожному екіпажі є командир, фінансовий директор та комфортер. Діє система міністерств. Є міністри – фінансів, культури, правосуддя, спорту, комфорту, – веде розповідь ліцеїстка.
Дівчатка також розказали про свої ноу-хау. Одне з яких – бізнес-адміністрування, де ліцеїстів вчать вести бізнес, комунікувати з меценатами, а потім проводять практичний блок – бізнес-інкубатори. Ліцеїсти поділяються на команди за вподобаннями і вчаться заробляти реальні гроші. На цей час занять у них немає. Обидві Анастасії, приміром, були в команді, що організовувала побачення на даху. Інша команда виготовляла продукти з меду, ще одна займалася дизайном чохлів.
Аби познайомитися з освітнім середовищем та новітніми методиками викладання у початковій, дошкільній та середній ланці, гостей запросили в українську дитячу академію. Обидва заклади – ліцей та академія – тісно пов’язані між собою.

Наразі діти на канікулах, у закладі перебувають лише дошкільні екіпажі. Це дві змішані групи по 10-12 осіб. Сучасний зовнішній дизайн закладу, дитячі майданчики та картковий пропуск на подвір’я – не можуть не вражати. До речі, як розповіла директорка освітніх проектів Олена Ярошинська, заклад відбудовано з напівзруйнованого приміщення маслозаводу у дуже короткі терміни. У холі можна побачити фото будівлі «до» і «після». Окрім безпечних та комфортних умов, діти отримують знання за сучасними методиками. У закладі – студійна модель навчання. Кожен педагог має тьютора, зазвичай, це вчитель-предметник. В обов’язки вчителя входить розробити друкований зошит до вивчення тієї чи іншої теми. У школі немає щоденників та дзвінків. Основний аспект робиться на іноземній мові, дітей навчають фінансової грамотності. Тут також є своя валюта – кудосики. Продукти діяльності дітей можна побачити на стінах, що, як і в ліцеї, зі скла. Обидва заклади працюють за близькими методиками, звичайно з урахуванням вікових особливостей.
Результатів справді титанічної роботи засновників та педагогів довго чекати не довелося. Українська дитяча академія та аграрний ліцей набирають популярності як серед жителів міста, так і навколишніх сіл. Якщо говорити про ліцей, то в ньому навчаються діти з 10 областей України, є навіть з окупованих територій. Обидва заклади популярні серед членів ВАРу, тут навчаються їхні діти та онуки. І основне – за результатами ЗНО заклад займає 2-ге місце в Умані та 8-е в Україні. А це показник, – вважають в ліцеї.
На завершення вчителі Тальнівщини побачили презентацію «Покоління Z» від директорки закладів, доктора педагогічних наук Олени Ярошинської та її заступниці Алли Товкес. Вони розповіли про методи, які застосовують в роботі, аби відповідати сучасним тенденціям та запитам дітей.
Потім відбулося заняття у фокус-групах: початківці, вчителі-предметники та управлінці. Завершили роботу у форматі рефлексії. Кожен написав на стікері, що візьме з собою в імпровізовану валізу тьютора.

По дорозі в Тальне вчителі ділилися враженнями, обмінювалися думками, приміряли модель такої освіти на свої школи, обговорювали фінансовий аспект, адже навчання в закладах платне.
– Мене лякає багато аспектів фінансового характеру. Можливо, це я так сприймаю, орієнтуючись на нашу громаду. Але, з іншої сторони, якщо говорити про саму роботу вчителя (тьютора), то це можливо застосувати у будь-якій школі: чи то міська, чи сільська. Головне, щоб була активність вчителя, його бажання горіти, – каже Лариса Безталанна, провідний спеціаліст відділу освіти Тальнівської МТГ.

– Я б ставила ставку навіть не на фінансування. А на змінах. Вчителям треба дуже інтенсивно змінюватися. Ми не те, що не встигаємо. Ми дуже далеко позаду, – зазначила директорка Тальянківської школи Людмила Сивокінь.
– Гадаю, що ми в змозі впроваджувати цю систему. Наш колектив готовий до змін. Будемо навчатися і йти в ногу з часом, – вважає Тетяна Поправка, директорка Кривоколінського НВК.

Ліна ЯЛОВСЬКА