У Заліському вирощують свиней серед винограду, яблук і груш

Василь Бойко господарює у Заліському із сином Олексієм. Вони активні члени Асоціації фермерів та приватних землевласників Тальнівського району. Живуть у Тальному. Їхнє селянське фермерське господарство «Агра» спеціалізується на тваринництві, але мають і чималий садок.

Василь Борисович зустрічає нас біля воріт. До адміністративного приміщення ідемо повз цех де виробляють сухі корми.

– Кормоекструдер виробляє корми із запахом хліба. Кукурудза, просо, макуха, шрот, ячмінь, пшениця – це все дозується. Головне правильні пропорції і технології. Якщо кинути в екструдер одну чисту кукурудзу, то це ті самі палички, що ви купуєте в магазинах, тільки не солодкі. Оце таке в нас їдять свині, – розповідає Бойко.

На території чисто. Між фермами виноградники. Одні сорти посаджені три роки тому, інші – рік.

– А чого земля має пустувати. Тут бізнесу нема. Для себе посадили, для працівників, – каже фермер. – Цей ряд із кучминських елітних сортів, завезли з Одещини.

Показує винні та десертні сорти. Каже тут є і білий, і рожевий виноград.

– А ґрунт якийсь особливий, чи самий звичайний чорнозем? – цікавимось.

Та є агрономічні фокуси, – зізнається. – Хоча, у наших ґрунтах дуже багато калію, фосфору, азоту.

Навколо ферм садок на 12 тисяч дерев – 8 сортів яблунь і 3 груш. Зі слів власника, кожне дерево дає щонайменше 20 кілограм плодів. Саджанці місцеві, із Шаулихи.

– Привозимо спеціаліста, платимо йому і він вчить дівчат, як правильно доглядати за садом.

Того дня, як ми приїжджали, працівниці проводили літню обрізку дерев.

Уже в кабінеті Василь Бойко розповідає, як починав господарювати.

– Ніхто не планував фермами займатися, але якось воно так вийшло. Коли прийшов сюди в 2000 році, в мене було завдання закрити 2,5 млн боргу, окультурити поля. Словом, підняти село. Не хвалюся, але із цим впорався, – розповідає Бойко-старший. – Потім так вийшло, що у мене залишилися лише ферми. З цього і почалося. Кажу: «Син, давай, господарюй, а я допоможу». В нього зробилися великі очі. Молодий хлопець, перспективний, з двома вищими освітами – економічною та юридичною. А тут свинями займайся. Це для нього був шок. Але тепер ти його на роботу в адміністрацію не затягнеш.

Василь Бойко теж не агроном і не зоотехнік. Із червоним дипломом закінчив інститут нафти і газу.

Зізнається на роботу у Заліське потрапив, бо колгосп йому гроші винен був і не зміг віддати. Запропонували йти в засновники. Пішов. Поставили завфермою. Пригадує:

– Тоді тут було 250 корів, які давали 500 літрів молока. До цього мав ковбасний цех у Майданецькому. Через півтора місяці стали давати півтори тони молока, потім – дві. Потім голова каже: «Іди звідси», бо мене мають вигнати. Я пішов, а на другий день, дивлюся, біля хати пів Заліського, просять повернутися головою.

Бойко 7 років займається вирощуванням свиней елітних порід. Спочатку купували їх на Звенигородщині, в Озірній, на племінному підприємстві.

– Втім, після того, як завезли болячок і вивезли елітно-маточне поголів’я на м’ясокомбінат, бо вже лікувати було неможливо, то задумали свою лабораторію поставити. Закупили 5-6 кнурів порід світового стандарту: п’єтрен, дюрок, ландрас.

Запросили в господарство професора з Білої Церкви, щоб надав консультації з племінної справи. Він приїжджає, переодягається і разом з усіма йде на ферму, розказує, навчає.

– Зараз вже й самі продаємо сім’я. Приїжджають в Заліське навіть із Лисянки. Нам приємно! Ми ж туди не давали ні рекламу, нічого, а люди їдуть!

М’ясо реалізовують як населенню, так і підприємствам.

– Вдома свиня з’їдає тонну зерна. Зараз тонна пшениці коштує 5 тисяч гривень. У нас люди купують за ті гроші напівтуші, бо ми менше не продаємо. Привіз висипав на 5 тисяч зерна, забрав на 5 тисяч м’яса. При цьому не чистиш від свиней, їсти не даєш.

У Бойків оптова ціна за кілограм м’яса 65-70 гривень. Залежить від ринку.

– Приватна бойня із Золотоноші, 8 років забирає свиней Не встиг телефон підняти, вони вже летять. Ціну дають гарну. Чого? У нас дуже великий вихід м’яса з туші – 76%. Щільність м’яса прекрасна. Що таке на білку кормити?

Ми добавки даємо теж. Але сиплемо їх не так, як люди вдома, а так, як вимагають спеціалісти.

Виготовляють 6 видів кормів: для маленьких, для старших, для свиноматок, для кнурів, для фінішу. Там різна складова білка. Свині на відгодівлю дають приросту в день 1,1-1,2 кг. Бойко каже – це не за рахунок добавок, а за рахунок білка.

Більшість процесу на фермі автоматизовано. Заходимо в приміщення де знаходяться свині на відгодівлю. «В інші нас просто не пустять», – каже Василь Бойко. Там чистота. Нема звичної з радянських часів соломи, відходи падають у спеціальні піддони і змиваються гідрозмивом. Працівники відкривають пробки і все «летить» у відстійники.

Незабаром в Україні буде заборонений подвірний забій свиней на продаж, лише для себе.

– Ми вже готові до нових стандартів. Зараз технологічний процес зробили. Є обробне і холодильне устаткування. Побудували бойню за європейськими стандартами. Самого забою ще не зробили, бо там за європейським проектом самий мінімальний цех на 20 голів у годину. Він нам як би і не треба – це сильно потужно, але меншого нема. Тому ми цю лінію повинні зробити. Зараз бойня готова на 80%, – не без гордощів каже фермер. Але зізнається, іншим послуг надавати не будуть, бо з чужими тваринами можуть занести хвороби.

Василь Бойко проводить нам екскурсію, показує цехи і обладнання бойні. Цехи мають станки для обрізання туші. На кожний вид м’яса окремий холодильник. Субпродукти теж зберігаються окремо. Майже готовий холодильник шокової заморозки.

– Холодильники, – каже, – не дешево обійшлися. Думаю на нашій тальнівській бойні цього і близько нема.

Тут все механізовано. Ніхто руками нічого не носить. Все на тачках. А зважують електронними вагами.

Приміщення обладнане душовою, туалетом, шафами для переодягання. На столі чайник, ваза з квітами. Мають встановити: сушарку для одягу і взуття, турнікети для входу і виходу. Без цього, каже Бойко, не підпишуть дозволів на експлуатацію.

На виробництві у Бойка задіяні 20 працівників. Це жителі Тального, Кобринового і Заліського. Саме на них та на власні сили й розраховує фермер.

Олег ШАТАЙЛО