Творець сучасної карти ґрунтів України родом із села на Тальнівщині

► Відомі земляки з Тальнівщини

Олександр Маркович Грінченко – видатний український вчений-ґрунтознавець, доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент Української академії сільськогосподарських наук, заслужений діяч науки України.

Майбутній науковець народився 23 червня 1904 року в с. Довгеньке Тальнівського району Черкаської області. Родина Грінченків була типовою для українського села дореволюційного й післяреволюційного періоду. Батько й мати працювали в полі, обходили велике господарство й не сумнівалися, що син житиме так, як батьки, діди й прадіди. Але Сашко тягнувся до знань, тому в 1921 році після закінчення школи пішов з дому, вступив до Уманського сільськогосподарського інституту. Закінчив його в 1926 році, здобувши фах агронома-рільника. Навчаючись, працював практикантом та лаборантом хімічної лабораторії.

З 1926 по 1929 рік Олександр Грінченко – науковий співробітник Уманської сільськогосподарської дослідної станції, де досліджував переміщення азоту й фосфору в парах трипільної сівозміни. З 1928 року очолив агрохімічну лабораторію.

Через рік Олександр Маркович вступив до аспірантури Харківського сільськогосподарського інституту, закінчив її в 1931 за спеціальністю «фізико-хімія ґрунтів». З 1935 по 1938 рік працював доцентом кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту.

1938 року в часи «єжовщини» Олександра Грінченка з невідомих причин визнали «ворогом народу» й на 9 місяців ув’язнили. («Єжовщина» – кампанія тотальних репресій в СРСР 1936–1938 із масовими «чистками» й показовими політичними процесами. Назва походить від прізвища Миколи Єжова, призначеного 26 вересня 1936 наркомом внутрішніх справ СРСР).

Після реабілітації Олександр Маркович повернувся до улюбленої роботи: досліджував ґрунти, працював над дисертацією. У 1940 році, успішно захистивши її, став кандидатом сільськогосподарських наук. У часи Другої світової війни науковець служив у народному ополченні, працював на будівництві Харківського комплексу оборонних споруд, а пізніше з інститутом евакуювався до узбекського міста Катта-Курган.

До України виш повернувся в 1944 році. Відтепер усе життя вченого пов’язане з Харківським сільськогосподарським інститутом. Олександр Грінченко обіймає різні посади: заступника директора (1944 – 1947), декана факультету (1947 –1952), ректора (1959 – 1969), завідувача кафедри ґрунтознавства. У грудні 1955 року захистив докторську дисертацію «Окультурювання солонцевих ґрунтів Середнього Придніпров’я».

Учений вніс гідний вклад у розвиток вітчизняної науки. Його велика заслуга – організація робіт по суцільному великомасштабному обстеженню ґрунтів України, що дало значні позитивні результати для розвитку сільського господарства. Працював над проблемою підвищення родючості чорноземів та солонців Лісостепу України. Олександр Грінченко підготував і видав 152 наукові праці, з них 3 монографії та 1 підручник.

Помер іменитий ґрунтознавець 29 травня 1998 року. Його прах зберігається в колумбарії Другого міського кладовища Харкова.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА