27 липня 1890-го Вінсент ван Гог вистрілив собі в груди з револьверу

27 липня 1890 року під час прогулянки на околиці Овер-сюр-Уаза Вінсент ван Гог вистрілив собі в груди з револьверу. Тяжко поранений, він повернувся до готелю, де й помер через два дні на руках свого брата Тео.

Вінсент ван Гог народився в 1853 році у Зюндерті (Нідерланди) у сім’ї пастора Нідерландської реформаторської церкви. Про свої ранні роки він писав: «Моє дитинство було похмуре, холодне й безплідне». Не отримавши у молодості професійної освіти, в п’ятнадцятирічному віці Вінсент отримав місце дилера в художньо-торговій фірмі свого дядька спочатку в Гаазі, а потім у Лондоні. Він був успішним в роботі, але нещасливе кохання і конфлікти на роботі зробили ван Гога відлюдькуватим і зануреним у релігію. Він вирішив стати пастором, але в 1878 році провалив іспити в університет Амстердаму, а потім і в Протестантську місіонерську школу в Лаекені біля Брюсселя.

У 1880 році ван Гог захопився живописом і у 1885 році в Антверпені став відвідувати класи в Академії художеств і приватну школу малювання. Всі ці роки він пережив кілька особистих драм, сильно бідував і жив, в основному, за рахунок підтримки батьків або свого брата Тео. Найвідоміши роботами цього періоду є “Їдці картоплі”, “Ткач”, “Натюрморт з люлькою і капелюхом”.

У лютому 1886 року Вінсент приїхав в Париж до брата Тео, який на той час уже декілька років керував французькою філією власної художньої галереї. Тут він поступив на навчання до відомого живописця Фернана Кормона, де подружився із завсідником нічних притонів художником-початківцем — графом Анрі де Тулуз-Лотреком. Завдячуючи брату Тео та його зв’язкам в аристократичних колах, Вінсент відкрив для себе імпресіоністів, завдяки яким захопився колоритом і соковитістю фарб, кардинально змінив свою манеру малювання (“Поле пшениці з жайворонком”, “Татусь Тангі”). Це були перші вдалі роботи ван Гога в постмодерністському стилі.

У 1888 році все частіше стали проявлятись ознаки душевної хвороби ван Гога; він переїхав на південь Франції і наступні 12 місяців стали найпліднішим періодом творчості художника. Шукаючи “життя у кольорі” ван Гог пише картини “Квітуча слива”, “Міст Ланглуа”, “Долина Ла Кро”, “Нічне кафе”. Психічна хвороба ван Гога привела його в лікарню для душевнохворих, після виходу з якої в травні 1890 року він поселився в містечку Овер-сюр-Уаз поблизу Парижа. Тут він натхненно працюва наступні кілька місяців, створив близько 70 картин, однак в один з періодів душевної кризи, відчуваючи, що його хвороба стає тягарем для оточуючих, 27 липня 1890 року ван Гог смертельно поранив себе.

Останні хвилини життя Вінсент стискав руку брата, який приїхав за викликом місцевого лікаря, і почув останні слова ван Гога: «Мені хотілось би піти з життя саме так». Вночі у Вінсента почався епілептичний напад і о 1:30 ночі 29 липня 1890 року він пішов з життя. Вінсент ван Гог був похований на місцевому кладовищі в Овері.

За останні 10 років свого життя Вінсент ван Гог встиг зробити близько 800 картин і понад 900 графічних аркушів, але виставляв лише декілька робіт в Парижі і Брюсселі, однак не здобув належного визнання. Слава до нього прийшла лише після паризької виставки 1901 року, коли він був визнаний як визначний майстер-постімпресіоніст. У наступні десятиліття слава ван Гога незмінно росла і сьогодні його картини є визанними в усьому світі шедеврами.

Цей день в історії