Вісті Черкащини Тальнівщина попрощалася з Героєм-захисником
2 вересня жителі Тальнівщини попрощалися із воїном-захисником 46-річним Русланом Петровичем Маленком. Народився і виріс чоловік у Тальянках, там він закінчив місцевий коледж і здобув фах механіка-електрика. Відслужив строкову службу, створив сім’ю. З дружиною та двома доньками жив в гармонії і злагоді. Невпинно трудився, адже повсякчас піклувався про добробут своєї сім’ї.
Вшанувати пам’ять Героя у Тальному прийшли чимало жителів громади – родина захисника, його друзі, знайомі, односельці, військові побратими та всі інші жителі громади, які хотіли подякувати герою за його мужність і любов до своєї Батьківщини, за відчайдушну оборону, за захист незалежності нашої держави. Зустрічали військовослужбовця «живим» коридором, на колінах. Біль обвивала серце кожного, тут хотілося тільки кричати, бо для слів місця не було.
Міський голова Василь Сідько на прощанні із захисником сказав, що Руслан Петрович, був відчайдушним патріотом, він наскільки любив свою рідну землю, що навіть не боявся віддати за її волю найдорогоцінніше, що мав – своє життя. Ще 2014 року разом з братом Маленко взяв в руки зброю, щоб відігнати ворога подалі. А з 24 лютого 2022 року, зі слів Василя Петровича, наш Герой був мобілізований до роти охорони, де прослужив півроку. 8 серпня був відправлений у зону бойових дій Житомирської області. Він усім серцем вірив в Перемогу, і для того, щоб її пришвидшити робив все, що було в його силах. Та 30 серпня головний сержант під час ракетного обстрілу отримав травму несумісну з життям.
«Його любили і шанували в селі як чесного і щирого чоловіка, великого працелюба, майстра-універсала, прекрасного сім’янина, дбайливого хазяїна, а головне, мали за вірного друга і побратима. Багатьом став за кума. І завжди мав те за велику честь. Тільки б жити та бути щасливим.
Пів року молитов, сподівань, коротких телефонних перемовин і ненастанних очікувань захисту від Бога для всіх, хто безстрашно взяв у руки зброю і пішов спиняти ворога, щоб порятувати свій край, свій народ і свою державу. А тепер ні сподівань, ні очікувань. Лишень пекучий біль і сльози, – писав у соцмережі вірний друг, викладач та односелець Руслана Петровича Сергій Тихолоз, повідомляючи тальянківців про загибель земляка-Героя.
Війна забирає у нас найкращих, та за все скоєне ворог отримає бумерангом. Найщиріші співчуття батькам і братові Героя, його сильній дружині, двом донькам і малесенькій онучці.
Ольга МОСКАЛЕНКО
