Смак дитинства за новими правилами: як змінюється обід у школі на Тальнівщині

Шкільна їдальня давно вже переросла свою колишню скромну роль швидкого перекусу на перерві. Тут непомітно, день за днем, закладаються корисні звички й народжується особлива повага до їжі. У Мошурівській школі до змін підійшли глибоко й по-родинному: оновлення харчоблоку почали не з графіків, а з повного переосмислення всього процесу, оновивши обладнання, змінивши саму філософію харчування. Директорка Нінель Тимошенко переконана, що шлях до здорового дитячого раціону починається не так із нових каструль, як  із доброго серця й творчого підходу до кожної страви.       

Сучасна кухня та європейська якість

Реформування почали з прискіпливої ревізії. Адміністрація перевірила кожен куточок: від стану вентиляції й інженерних мереж до потрібної кількості тарілок і виделок. Перші закупівлі обладнання оголосили ще у травні, і цей процес оновлення триває без упину. Крок за кроком їдальня стає світлою, комфортною й по-домашньому гостинною, куди учням хочеться повертатися знову й знову.

Водночас з ремонтом стін і заміною техніки кухарі почали опановувати систему безпеки НАССР. Цей європейський стандарт повністю перекроює підхід до зберігання продуктів, їхньої обробки й самого кулінарного процесу. «Новий Санітарний регламент вимагає жорстких, але дуже правильних кроків, – ділиться Нінель Тимошенко. – Ми звели до мінімуму сіль, цукри й жири. Напівфабрикати,  сосиски, солодкі газовані води й снеки назавжди зникли зі шкільних столів. Їх замінило розмаїття свіжих овочів, соковитих фруктів, ягід та якісного м’яса». Продуктами школу забезпечує відділ освіти Тальнівської міської ради, а безперебійне постачання гарантують надійні місцеві партнери: товариство «Фудтайм», а також підприємці Л. О. Пономаренко та О. В. Назаренко.

Кулінарні хитрощі: ароматні трави замість солі й солодкі ягоди замість цукру

Найбільшим відкриттям для учнів став перехід на рецепти Євгена Клопотенка. Звичні радянські котлети поступилися місцем хрустким нагетсам, запеченим у духовці, рибним стікам, соковитим кебабам, фішболам і мініатюрним шашликам на шпажках. Школярі швидко оцінили нове меню й переконалися: натуральні запечені м’ясо й риба смакують краще за фабричну ковбасу. Щоб корисна їжа не здавалася прісною, кухарки вдалися до гастрономічних чарів. Коли з рецептів прибрали зайву сіль, смак страв підкреслили природними скарбами. До супів, маринадів і м’яса додають духмяні трави: чебрець, базилік, орегано, хмелі-сунелі й свіжий кріп. Гарніри заграли новими барвами завдяки солодкій паприці, куркумі й коріандру, а салати ожили від краплі лимонного соку чи яблучного оцту.

Зменшення цукру теж стало творчістю. До ніжних сирних запіканок та оладок тепер подають густі ягідні соуси, зварені майже без цукру. У випічці й кашах природну солодкість дарують терті соковиті яблука та родзинки. Замість звичного солодкого чаю в чашечках з’явилися натуральні соки, рубіновий каркаде, цитрусові напої й запашні узвари із сухофруктів.

До того ж на кухні забули про важке смаження в олії: тепер усе запікають у духових шафах. Завдяки цьому м’ясо й овочі зберігають усю свою соковитість і багатий смак.

Творці кулінарних змін

Головною рушійною силою оновлення стала команда кухарів. Олена Анатоліївна Бойчук працює тут уже п’ятий рік – жінка переїхала на Тальнівщину з Донеччини. Тетяна Володимирівна Олексієнко кухарить другий рік і почувається на робочому місці впевнено, адже кулінарія – її справжнє покликання. Нещодавно до колективу приєдналася Людмила Борисівна Гриб, яка раніше тривалий час готувала в місцевому господарстві, тому швидко увійшла в робочий ритм.

Щоб опанувати нові рецепти та сучасне обладнання, жінки пройшли спеціальні навчальні курси. «Змінювати правила, за якими працювали роками, психологічно важко, – розповідає директорка. – Спершу майстрині сприйняли реформу з острахом, але змогли пересилити сумніви. Сьогодні вони – серце нашої школи. Приходять на роботу о сьомій ранку, коли навколо ще панує тиша, щоби вчасно нагодувати понад сотню вихованців. Помічники виконують колосальний обсяг роботи, залишаючись у затінку. Жінки працюють у шаленому темпі, але завжди дбають про естетику й красиву подачу, бо знають, що перше враження від страви – зорове».

Кухонна команда знає смаки учнів поіменно. Жінки вміють з усмішкою заохотити першокласників спробувати незвичний суп-пюре або запіканку, лагідно примовляючи: «Спробуй, сонечко, це як у ресторані!». Найвищою нагородою для колективу є порожні тарілки й дитяче «Дякуємо, було дуже смачно!» біля віконця роздачі. Водночас Нінель Валентинівна з прикрістю зауважує, що праця цих самовідданих людей досі оплачується досить скромно.

Безпека й незмінна турбота

Повномасштабна війна внесла свої корективи в освітнє життя, проте не зупинила змін. Зараз школа повністю адаптувалася до нових реалій, зосередивши всі зусилля на тому, щоб забезпечити учнів безкоштовними гарячими обідами.

У шкільних укриттях через технічні обмеження неможливо облаштувати повноцінні зони для гарячого харчування. Тому під час тривалих повітряних тривог дітям пропонують безпечний і поживний перекус: сухе галетне печиво, гарячий чай та бутильовану воду, запаси якої завжди оновлюють.

Мошурівська школа доводить, що навіть під час воєнного стану турбота про здоров’я й комфорт учнів залишається головним орієнтиром, а якісні перетворення стають можливими завдяки єдності адміністрації, громади та небайдужих професіоналів.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!