Про всесвітньовідомого художника Андрія Кулагіна, який колись мешкав на Тальнівщині - Вісті Черкащини

Про всесвітньовідомого художника Андрія Кулагіна, який колись мешкав на Тальнівщині

Поселившись у Тальному, своєю кипучою енергією він буквально пробудив провінційне містечко. Здавалося б, що йому, уродженцеві Семипалатинська, тодішньої Казахської РСР, до тутешніх проблем? Та Андрій Кулагін, а йдеться саме про нього, як ніхто інший, переймався тими проблемами. То було наприкінці 1980-х років, коли українці гуртувалися до боротьби за Незалежність. І багатьом тальнівчанам якось дивно було бачити цього молодого російськомовного чоловіка серед тамтешніх «рухівців». На те Кулагін відповідав просто: «Україна – земля моїх предків!» І він, росіянин з душею патріота-українця, встигав скрізь, беручи участь в мітингах, розслідуванні неблаговидних вчинків районного начальства, інших тодішніх акціях. А коли над Україною розвіялися грозові хмари, не перевівши ще подиху, засновує й видає газету, проповідуючи християнські цінності, активно береться за збереження та відтворення історичних й архітектурних пам’яток, на які досить багате Тальне. Саме він організував реставрацію тамтешнього костелу Святої Анни, здійснював художні розписи різних будівель, засвідчивши й тут оригінальність свого таланту. А водночас, закінчивши свого часу графічний факультет Семипалатинського педагогічного інституту, вперто шукає власний шлях у мистецтві. Саме тут написав він портрет Іоана Павла II, що зберігається в галереї ватиканської бібліотеки. Власне, з цього портрета й розпочав Андрій Кулагін створення циклу «Мої сучасники», над яким працює тривалий час.

Лідда. Костел Св. Петра

 

Забігаючи наперед, скажемо, що його картини прикрасять галереї й приватні колекції Англії, Австрії, Австралії, Німеччини, США, Франції, Польщі, Словаччини, Росії. Це буде потому, як Андрій Павлович оселиться в Києві та побуває в різних містах України, відвідає низку європейських країн, працюючи навіть під час подорожей. Його акварелі  згрупуються в окремі цикли основними з яких стануть фортеці Західної України, краєвиди й визначні місця Одеси, Італії, Ізраїлю, Чехії. Вони, вказує англійський культуролог Міджі, «різняться за настроєм, іноді й за манерою, але в них завжди присутня мужня енергія і повнокровна життєрадісність, що вирує та незмінно властива творчості цього майстра».

На старому єврейському кладовищі
Парус. Одеський яхт клуб

Загалом, за оцінкою вітчизняних і зарубіжних мистецтвознавців, акварелям Кулагіна характерна «форма, акцентована соковитими, стрімкими мазками, упевнено прокладеними поверх живописної плями, що м’яко розтікається; у інших – мазки відсутні і композиція будується на тонких і ніжних градаціях колористичних відносин». Й аби впевнитися в цьому, досить глянути на акварелі «Тихий прибій», «Венеція. Нічний канал», «Венеціанський ранок» та інші. Як от і «Одеський яхт-клуб», виконану, здавалось би, так просто і щиро, й разом з тим – так витончено. Вітрильники тут зображені на тлі, якщо можна так сказати, повітряної глибини. Це – легке і прозоре небо, багатство відтінків якого відбивається в морі. Така колірна гама надає особливої єдності й чарівності всій композиції.

Санто-Ріно. Середньовічні руїни

Своєрідна манера виконання властива й натюрмортам художника. Об’єднучою колірною гамою відзначаються картини «Теплий вечір. Тальне», «На старому єврейському кладовищі», «Осінь в Маріїнському», «Венеція, Холодний день».

Меланхолія

Інколи Кулагіну стає явно затісно в рамках класичного живопису і тоді він поринає в море сюрреалізму чи модерну. Тут особливо вирізняється «Меланхолія», в якій знаходимо безліч запитань й відповідей щодо життя й смерті, суєтності нашого існування в цьому світі. На ній – голий блазень сидить під безбарвною кулею, утримуючи завісу з примарами. Варто йому підвестися, як завіса відразу ж впаде, відкривши світ справжній, позбавлений химер. Та чи підведеться блазень?

Тальнівський замок

Про творчість Андрія Кулагіна можна розповідати багато. Тим більше, що кожна з його робіт має своїх поціновувачів. Зокрема, консул Узбекистану, який не пропускає жодної його виставки, що систематично проходять в Києві, переконаний, що живопис Кулагіна «наповнений якоюсь особливою чутливістю» й хотів би, щоб у картинах майстра з’явилися і пейзажі його батьківщини.

Тихий прибій. Золоті ворота.

Сам же Андрій Павлович стверджує: «Живопис – моє найбільше натхнення, тут найбільший процес самовдосконалення і самореалізації. Адже природа натхнення сакральна, в ньому будь-яка творча людина знаходить втрачений Рай і уподібнюється своєму Творцеві». Свою стежку до нього він вже відшукав і став проводирем для інших, допомагаючи їм через розкриття власного внутрішнього світу більше дізнатися та зрозуміти про світ прекрасного.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

30.10.2020 11:28
Переглядів: 303
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.