Навколішки та зі сльозами: Тальнівщина провела свого Захисника

Вчора, 16 квітня, Тальнівська громада у скорботі схилила голови, проводжаючи в останню земну дорогу свого Героя — Валерія Олеговича Гоєнка.

Він пішов у безсмертя, виконуючи свій військовий обов’язок, залишившись вірним присязі та Україні до останнього подиху.

На прохання родини прощання і поховання відбулися в рідному для Захисника селі — Легедзине. Тут, серед знайомих вулиць і рідної землі, його зустрічали востаннє… Траурний кортеж односельчани, рідні, близькі зустріли живим коридором — навколішки, зі сльозами і квітами. Дорога була встелена пелюстками вдячності й болю. Відбувся чин панахиди, після якого Героя поховали на сільському кладовищі.

Валерій Олегович Гоєнко народився 29 грудня 1994 року у Багачеве. З дитинства його життєвий шлях був пов’язаний із Легедзиним, куди родина переїхала у 1997 році. Тут він навчався, дорослішав, формував свій характер. Закінчивши Легедзинську школу, продовжив освіту в Тальянківському технікумі, здобувши фах механіка-електрика.

У травні 2015 року був призваний на строкову службу, а згодом підписав контракт і став на захист України. Служив у зоні АТО, у найгарячіших точках. За роки служби був неодноразово відзначений державними нагородами, зокрема двома відзнаками Президента України за участь в АТО.

Старший сержант, оператор відділення пеленгування взводу радіоелектронної боротьби 2 батальйону оперативного призначення, він віддав життя 4 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Новий Донбас Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини.

Валерій був світлою і щирою людиною. Любив радіоелектроніку, захоплювався спортом, неодноразово здобував першість у бігу у своїй частині. На Яворівському полігоні виборов «Синій берет». Умів радіти простим речам — доглядати квіти, готувати, дарувати тепло іншим. Зовсім нещодавно, 12 лютого 2026 року, створив сім’ю з коханою дружиною Софією…

Його життя — це приклад мужності, відданості й любові до України.

Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття мамі Вікторії Вікторівні, дружині Софії Олександрівні, брату Євгенію Олеговичу та його дружині Вероніці Олександрівні, усім рідним і близьким.

Світла пам’ять Герою.

Вічна слава і вдячність за подвиг.

Герої не вмирають.

Пресслужба Тальнівської МТГ

Читайте також: Десять років, які звучать: «Новий Дзвін» – історія довіри, боротьби і великої родини

Читайте нас також в Telegram!