Поліціянтка з Тального впевнена: «Аби стати хорошим поліцейським треба любити свою роботу» - Вісті Черкащини

Поліціянтка з Тального впевнена: «Аби стати хорошим поліцейським треба любити свою роботу»

«Тут «ти – не жінка» і «ти – не чоловік», всі, в першу чергу, поліцейські…»

Все частіше можна побачити українських жінок, які готові реалізувати себе у традиційно «чоловічих» професіях. Своїми сміливими прикладами вони заохочують і надихають інших жінок. 33-річна Мар’яна Коберник з Тального вже давно змінила вишукані сукні та високі підбори на строгу поважну поліцейську форму. Ця мужня жінка разом з колегами охороняє наш з вами спокій. Про те, що буде працювати у право­охоронних органах, вирішила в досить ранньому віці – у п’ятому класі. Каже: «Завжди хотіла стати слідчим. Дуже подобалась ця професія». Після 9 класу дівчина вирішила реалізувати дитячу мрію: вступила до Дніпропетровського юридичного ліцею, потім закінчила навчально-науковий інститут економіки і права в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького. Батьки завжди з повагою ставились до вибору доньки та підтримували її рішення. Зараз жінка – заступник начальника відділу поліцейської діяльності №1 Звенигородського районного відділу поліції, капітан поліції. До цього високого звання Мар’яна Василівна йшла довгих 11 років: працювала дільничним офіцером, старшим дізнавачем, слідчим, начальником штабу: «Після реформи, коли міліція перейшла в поліцію, в Києві пройшла атестацію на керівну посаду та кілька років працювала начальником сектору реагування патрульної поліції. Після останніх організаційно-штатних змін призначена вже на теперішню посаду», – розповідає поліцейська.


Крім Мар’яни Коберник, у відділі поліцейської діяльності працює ще Руслана Сухонос, поліцейська сектору реагування патрульної поліції. На жаль, з нею не вдалося поспілкуватись через напружений графік. Мар’яна Василівна каже: «У нас зараз не повний комплект особового складу, у зв’язку з цим поліцейські вимушені працювати через добу. Буває по-різному: то легше чергування, то важче. Але ми звикли до таких викликів сьогодення. На даний час я виступаю відповідальною від керівництва, тому виїжджаю не на всі повідомлення, тільки на особливо тяжкі злочини, на всі інші реагує ГРПП (поліцейські та інспектори) – наряд у складі не менше 2 працівників, які виконують завдання із забезпечення громадського порядку, взаємодії з населенням, безпеки дорожнього руху. В тих випадках, де ГРПП виявила ознаки кримінального правопорушення, вона може залишатися для охорони місця події, поки не приїде слідчо-оперативна група (слідчий, експерт та оперуповноважений) – вони виявляють та фіксують сліди кримінального правопорушення, установлюють свідків, потерпілих, обставини та встановлюють осіб, які це вчинили».

Руслана Сухонос

За словами Мар’яни Василівни, правопорушень є багато. Найчастіше – це побутові конфлікти, сварки між сусідами, порушення правил дорожнього руху, порушення карантинних вимог та багато інших. На лінію 102 в обласний кол-центр надходить повідомлення про правопорушення, черговому воно автоматично надходить на комп’ютер, а найближчому наряду – на планшет. Виїжджають на всі прийняті повідомлення, жодне не ігнорується.
– Якщо трапляється надзвичайна подія чи якийсь особливо тяжкий злочин, в нас є тривога – коли піднімається весь особовий склад. Це, наприклад, коли дитина зникає, – продовжує співрозмовниця. – Особисто мені дуже важко приїжджати на виклики, які пов’язані з дітьми. Ще коли не була мамою, то не так тяжко було переживати такі випадки. Та інколи трапляються й страшні події, з дитячими смертями. Проте, з моєю спеціальністю, треба вимикати зайві почуття і виконувати свої обов’язки. Тут «ти – не жінка» і «ти – не чоловік», всі, в першу чергу, поліцейські. Різниця, думаю, тільки у підході до людей. Чоловіки реагують на критику та агресію по-одному, а жінки – по-іншому. Хоча і це доволі відносно. У кожного, хто приходить до нас на роботу, запитуємо: «Чому ви хочете працювати в поліції?». Та коли чую відповідь, що просто подобається форма, то знаю наперед – ця людина тут довго не затримається. Мотивація має бути не такою. Через це і є швидкоплинність кадрів.
Поліціянтка зізнається, що не уявляє себе в іншій професії, а думок про те, щоб змінити рід діяльності, ніколи не було. Проте з яким би вогником в очах жінка не розповідала про свою роботу, найбільша її втіха та радість у житті – 6-річний синочок Ігор.
– Син не хоче бути поліцейським, хоча йому частенько доводиться бувати в мене на роботі. Він серйозно ставиться до моєї професії і дуже пишається, що в нього мама поліцейська. Як приходжу за ним в садочок, то всі діти одразу біжать і кричать: «Поліцейська, поліцейська йде!». А коли уроки не хоче робити, кажу: «Ігор, що, викликати поліцію?». То одразу сідає за навчання, – каже жартома.
За словами молодої поліціянтки, з такою відповідальною і складною роботою в правоохоронних органах, часу на різні хобі мало. Але, коли час все таки з’являється, то, як і більшість жінок, вона теж має захоплення: «Якщо треба зняти напругу чи просто відволіктися, то завжди печу різні тортики. Люблю не просто випікати, а й оригінально прикрашати їх», – каже Мар’яна та показує фото своїх кулінарних шедеврів на телефоні.
Бути жінкою в погонах – непросте завдання. Проте такі сучасні поліціянтки, як Мар’яна Коберник, надихають інших жінок залишатись сильною у всіх справах, бо сьогодні вона – не тільки любляча мама, гарна господиня, красива жінка, а й справжній професіонал своєї справи.

Катерина КІХТЕНКО

28.02.2021 09:00
Переглядів: 2350
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.