«Перше місце віддати вчительці сільської школи було неприпустимо»

Вчителька Соколівоцької школи стала лауреатом конкурсу «Вчитель року»

Результати цьогорічного обласного етапу конкурсу «Вчитель року», що проводиться щорічно в Україні з 1996 року, приємно вразили учительську спільноту Тальнівщини. У номінації «Початкові класи» 3-є місце здобула учителька Соколівоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Тальнівської міської ради Ірина Загороднюк.
Ми завітали до школи поспілкуватися з Іриною Сергіївною. Зараз вона навчає дев’ятеро 2-класників. Їх ми застали на перерві. Вони щось виконували, активно обговорюючи за партами, розставленими так, щоб діти бачили один одного. Класна кімната здалася невеличкою творчою лабораторією з безліччю плакатів, стендів, карт, причому рухомих, змінних. Тут використовують інтерактивну дошку і навушники, різноманітну цікаву наочність та проектор, ЛЕГО-конструктор – все для того, щоб зробити навчальний процес цікавим, не обтяжуючим. Тут дитина почуває себе вільно й розкуто. У класі стільки дитячих робіт: їх можна побачити не лише на стіні творчості, а всюди. Є тут і ошатний килимок з м’якими подушечками та блискучим будиночком з фоамірану – так звана зона відпочинку. («Та на відпочинок часу практично не залишається,» – зізнаються діти). Вони вже почали вивчати табличку множення і сьогодні вправлятимуться на тренажері із застосуванням купюр національної валюти.


Як правило, день у класі починається з ранкової зустрічі, на якій діти обирають щоразу іншу форму вітання («обнімашки», як літаки, зробити селфі), а потім дитина дня зачитує «Щоденні новини» (до речі, розробка Ірини Загороднюк, якою активно користуються вчителі України). А ще її учні ведуть щоденник класу, покращують навички читання та письма активностями «Щоденні 5», а під час активностей «Щоденні 3» удосконалюють математичні здібності, пізнають навколишній світ з цікавого інтегрованого курсу «Я досліджую світ» та багато малюють, вирізають, складають.


З учителькою дітям справді пощастило. Ірині Сергіївні 37 років. Вона сучасна, креативна, творча, має підхід до кожної дитини. Добре розуміє переваги нової української школи, що має навчити дитину користуватися набутими знаннями в житті, а не зазубрювати матеріал. Отже, те, що вона стала лауреатом престижного вчительського конкурсу – не випадковість, а закономірність. З чим її щиро вітаємо.


Ми попросили Ірину Сергіївну поділитися враженнями від обласного туру конкурсу, запитали, що спонукало брати участь, як все відбувалося.
– Спершу, ще у минулому році, я зареєструвалася на сертифікацію від Українського центру оцінювання якості освіти (пробний проєкт, в разі успішного проходження якого учитель отримує надбавку до зарплати у 20% і чергову атестацію). Незалежне оцінювання – те ж саме ЗНО, тільки з багатьох предметів: за три години треба відповісти на 100 питань з педагогіки, психології, інформатики, нормативно-правової бази, методики, анатомії, природознавства. Дуже багато питань було на логіку та вирішення педагогічних ситуацій. Мої результати – 85 балів зі 100 можливих. Це при тому, що я о 4 ранку виїхала з дому, бо оцінювання проходило у Черкасах. А от незалежні експерти, які спостерігали за мною та дітьми протягом дня, оцінили мене у 114 балів зі 120 можливих. Я успішно пройшла сертифікацію. Це було в жовтні минулого року.


Спочатку навчального року я також подала заявку на «Вчитель року». Згодом, було, передумала, та методист районного методкабінету Валентина Омелянівна Качан переконала, що спробувати треба. Якби не вона, я б і не пішла. На 1-ому районному етапі я зайняла І місце. Я і троє моїх суперниць проходили конкурсні випробування: «Відеорезюме», тести, «Урок» та «Тестування професійної компетентності». Дещо складнішими були завдання регіонального етапу конкурсу: конкурсне випробування «Практична робота» та «Методичний експромт», «Урок» і «Проєкт».


На Миколая в обласний інститут післядипломної підготовки з усієї Черкаської області з’їхалося 19 вчителів початкових класів (нас завжди найбільше!) позмагатися в педмайстерності. Я виступила 11-ою й поїхала додому, не стала чекати оголошення результатів. А вночі на сайті читаю: оголошено фіналістів, і серед них – моє прізвище. «О Боже, знову готуватися!» – моя перша думка.


Давати відкритий урок мені випало у 3-ому класі однієї з Черкаських шкіл. У класі, на відміну від Соколівоцької – 30 учнів, і всі непосидючі (так мені сказала їхня вчителька). Урок мав бути інтегрований. Нам лише повідомили, які предмети інтегрувати, мені випало читання, мову та природознавство. З календарного плану вчительки класу я дізналася, які теми вивчаються з даних предметів, – і вперед! За одну ніч я розробила конспект інтегрованого уроку на тему «Природа – це найкраща з книг, написана на особливій мові. Цю мову треба вивчати», щоправда, з дому я брала заготовки, які мені могли знадобитися на будь-який урок. Урок пройшов на одному подиху. Я побачила, що діти залишилися задоволені, просили: «Приходьте до нас ще». Тоді я зрозуміла: незалежно, скільки у тебе в класі дітей, ти цікавий дітям, якщо маєш знання. Це додало впевненості.


Моїми конкурентами були вчителі Смілянської школи та Черкаської гімназії. Зрозуміло, перше місце віддати вчительці сільської школи було неприпустимо, тому після розв’язання педагогічних ситуацій та складання проєкту на задану тему, було остаточно названо переможців. Мені дісталося ІІІ місце.
Як би там не було, але участь у конкурсі дала мені неабиякий досвід, відчуття впевненості і прагнення вдосконалюватися.
Наша розмова добігала кінця, а діти в цей час зібралися біля вікна. На підвіконні вони сушать «смаколики» для птахів, що виготовили напередодні. Навперебій розповідають, яке брали зерно, як готували. «Коли висохне, почепимо на гілки дерев – нехай смакують!» – радіють діти.

Ліна ЯЛОВСЬКА

24.02.2020 13:22
Переглядів: 1729
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.