Оберіг із черкаським характером: як тальнівська майстриня зачарувала мерію Сантандера

Керівниця зразкової студії «Берегиня» Надія Маляренко ТБДЮ їхала до Сантандера, щоб обійняти рідних дітей, а натомість розгорнула там цілу культурну місію. Майстриня й ілюстраторка привезла в Іспанію авторські мотанки, які відтепер зберігатимуться в тутешній мерії. Надія встигла і з дітьми побути, і долучитися до благодійного концерту, змусивши іноземців затамувати подих від української краси.

Творче покликання й здобутки

Понад три десятиліття Надія Маляренко плекає тальнівську студію образотворчого мистецтва «Берегиня». Свого часу її дітище цілком заслужено отримало звання зразкового колективу, а саму наставницю не раз відзначали як найкращого керівника й гордість місцевої освіти. Вона вірить: у кожному малюку дрімає іскра таланту, треба лише допомогти їй спалахнути. Тож і не дивно, що вихованці Надії Володимирівни постійно підкорюють художні конкурси в Україні та за її межами. Коли ж з’являється вільна хвилина від занять, вона допомагає місцевому музею історії чи береться за олівець –  ілюструє книги Валентина Гордєєва, Гарафини Маковій і Тетяни Катеренюк.

Культурна місія на іспанському узбережжі

Запрошення від доньок погостювати в Сантандері закрутило Надію та її чоловіка Сергія у стрімкому вирі подій. Довга дорога  привела подружжя прямо до великого свята – відзначення Дня Незалежності України на іспанському березі. Усю святкову програму взяла на свої плечі їхня донька Вероніка, яка не лише вела захід іспанською мовою, а й зібрала для виступів місцевих українців. Справжньою зворушливістю став виступ трьох малюків: вони народилися вже тут, в Іспанії, але старанно вивчили й заспівали пісню українською мовою.

Урочистості розпочали з хвилини мовчання, на яку завітала й мер міста Гема Ігуаль Ортіс. Надія Маляренко подарувала їй особливий оберіг – власноруч сплетену синьо-жовту мотанку. Лялька дивовижно пасує до кабінету очільниці мерії, оформленого в синіх тонах. Доньки Маляренків оселилися в Іспанії задовго до великої війни, тож розмова з пані Гемою вийшла дуже теплою. Згадуючи її, Надія Володимирівна ділиться: «Я подякувала їй за те, як добре тутешня громада приймає українців. І окремо – за моїх рідних дівчаток, які знайшли тут свій другий дім, мають змогу спокійно жити, працювати й так палко любити рідну землю на відстані».

Сплетені долі та розмови на два місяці наперед

Увечері свято розлилося різнобарв’ям: представники різних народів частували гостей національними стравами й ділилися своїм колоритом. Український куточок манив вишитими скатертинами і яскравими соняшниками, а сцену прикрасили великими синьо-жовтими полотнищами й пишним вінком – так тутешня діаспора відзначила свої тридцять п’ять років. Фінальним акордом вечора стала пісня «Буде мир над Україною, і будемо ми», яку неймовірно проникливо заспівала Вероніка.

Другий витвір Надії Маляренко дістався Марічці Курницькій – уродженці Чернівців та очільниці місцевої асоціації «Оберіг», яка згуртовує українців у цьому краї. Коли майстриня вручила подарунок, жінка не стримала сліз: зізналася, що такої краси їй ще ніхто не дарував, і все поривалася якось віддячити. «Та що ви, нічого не треба! – заспокоювала її Надія Володимирівна. – Головне, що серцю мило. Ходімо краще до нашого намету, я біля дітлахів побуду».

У фейсбуці пані Марічка розчулено звернулася до організаторки концерту: «Дякую, Вероніко! Нехай бачить і чує весь світ: Україна обов’язково вистоїть!».

Ще одну мотанку гостя з України створила вже в Іспанії, вибравши для неї кольори тамтешнього прапора. Цей оберіг розіграли на благодійній лотереї, а зібрані кошти передали на підтримку наших захисників. «Донька попросила змайструвати щось для збору, аби їм підсобити,  – згадує Надія Володимирівна. – От я й сіла за роботу. Воно ж як буває: задумуєш одне, а в процесі лялька сама обирає свій характер, аби тільки все гармонійно поєдналося».

Два тижні пролетіли як один день: у родинних обіймах з онуками, пошуках ниток і тканин для рукоділля й офіційних зустрічах. «Ми навіть до ладу міста не розгледіли, така насичена вийшла поїздка! Хотілося ж і малечу приголубити, і матеріали для творчості знайти. Сміюся тепер до дівчат: наступного разу треба їхати не на два тижні, а щонайменше на два місяці!» – з теплом підсумовує Надія Маляренко.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!