«Не уявляю, що б я робила без його підтримки» – тальнівчанка про порятунок сина - Вісті Черкащини

«Не уявляю, що б я робила без його підтримки» – тальнівчанка про порятунок сина

фото тематичне

– Не можу знайти слова, що виразити вдячність чоловікові, якому завдячую порятунком свого сина, – каже крізь сльози Тамара Алєксєєнко, мати 26-річного Назара, який нині перебуває у Ковельській районній лікарні. – Що б було з моїм сином? Навіть не уявляю, що б я робила без підтримки.

Біда непрохано увірвалася в родину Тамари Володимирівни з Кривих Колін, що на Тальнівщині. Син Назар повернувся з Польщі, де був на заробітках, почав скаржитися на головний біль, слабкість, болі в м’язах. Звернулися до лікаря: діагноз гайморит, треба пробивати. Звісно, прокололи, сказали «буде жити» і виписали додому. Назар зі своєю нареченою їде до неї додому на Волинь. Стан його у цей час значно погіршується і він опиняється у Ковельській районній лікарні – у реанімації. Як кажуть лікарі, на волосині від смерті.

А в цей саме час в країні вводять військовий стан через повномасштабне вторгнення росії: починається суцільна невизначеність, метушня, перестає їздити громадський транспорт. За сотні кілометрів від сина побивається мати, збирає копійку до копійки – гроші на порятунок сина та не знає, чим зарадити, бо й дістатися Ковеля немає чим. На допомогу приходять друзі та однокласники Назара. На сторінці школи у Фейсбук вони публікують пост про те, що Назар Зайченко потрапив в біду та на його порятунок потрібні гроші. Наше видання також його поширило.

Мабуть, так було потрібно Богу, щоб та замітка, що Алєксєєнко Тамара Володимирівна просить небайдужих врятувати сина, потрапила на очі людині з добрим серцем та щирою душею, яка вміє співчувати і ніколи не залишить в біді – Володимиру Петровичу Мовчану.

Він без вагань передав матері Артема 100 тис грн та забезпечив транспортом до самого Ковеля.

Новини, на жаль, були невтішні – Назар згорав, як свічка. Замість колись веселого та дужого юнака, у лікарняній палаті мати побачила виснажене болями, худюще тіло із синцями під очима. У Назара виявили менінгіт. Його відлік ішов на години. Мати забила тривогу – аж тоді почали рятувати. Зробили операцію, через деякий час іншу – дійшло до пошкодження головного мозку, не обійшлося без трепанації черепа. То були справжні кола пекла, – згадує Тамара Володимирівна.

Сьогодні після двох з половиною місяців лікування Назару значно краще – він помаленьку ходить, відновлюється мова та інші рефлекси. Попереду на хлопця чекає обстеження у столичному інституті отоларингології та реабілітація. Мати вірить, що найгірше уже позаду і безмежно дякує Володимиру Петровичу й усім, хто допоміг поставити її сина на ноги. Каже, що прекрасно розуміє, у який складний час ми живемо, як багато допомагаємо нашим захисникам, переселенцям, та все одно, не втрачаємо емпатії один до одного. Це робить нас непереможними.

Ця історія порятунку не єдина, адже Володимир Мовчан тільки за останніх кілька місяців допоміг людям на лікування на суму майже 200 тисяч гривень.

Добре, що серед нас є люди, які готові жертвувати на порятунок інших. Бо що може бути цінніше за людське життя!

Ліна ЯЛОВСЬКА

Читайте також: Громадська організація у Тальному організувала толоку

Читайте нас також в Telegram!

02.05.2022 14:54
Переглядів: 1969
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.