Вісті Черкащини Називають донькою: соцпрацівниця із села на Тальнівщині понад 20 років опікується пенсіонерами
Тетяна Попсуй уже понад 20 років працює у Веселому Куті на Тальнівщині соціальним працівником. Двічі на тиждень, а то й більше, вона відвідує 9 літніх односельців. Серед них – більшість одиноких пенсіонерів. Для них, як говорить жінка, головне – це підтримка та спілкування. Тож вона дає кожному потрохи і того, і того.
Каже, що хоч із людьми іноді й складно працювати, але вона знаходить підхід. Говорить, що вже зараз односельці звикли до неї. Багато із тих, ким вона опікується вважають її за родичку, називаючи донькою.
– Вони радо мене зустрічають, деякі з порога говорять: «Ой, Танюшка, я ж тебе так чекала!». Я коли приходжу, завжди запитаю: «Як ви? Як ваше здоров’я?», а їм дуже важливо, щоб хтось ними цікавився, – ділиться соцпрацівниця.
Одна із пенсіонерок, яку відвідує пані Тетяна, Наталія Скоробагатченко говорить нашим журналістам, що соціальна працівниця для неї – це її руки і ноги. Попсуй в свою чергу розповідає, що зараз опікується переважно самотніми пенсіонерами, тому вони й шукають розраду в ній. Сама ж вона каже, що за освітою повар, і мала досвід саме в цій справі, тому коли почала працювати в соціальній сфері – їй було важко. Але, як каже, «очі бояться, а руки роблять».
Переважно Тетяна Миколаївна купує односельчанам похилого віку продукти, ліки, оплачує комунальні послуги. Допомагає жінка із прибиранням. Буває соцпрацівницю просять допомогти і в тих речах, які не входять в її обов’язки. Та вона все одно виконує прохання, адже каже: хто ж допоможе, як не вона. Тож, як потрібно, може щось і підбілити в будинку, чи пофарбувати.
У Тетяни Михайлівни є кілька підопічних, якими вона опікується від початку своєї роботи. Саме ці старенькі найбільше чекають її приходу.
Їм вона приносить смачненьке, яке готує власними руками. Таким гостинцям люди радіють, хоча й скромно говорять: «Ой, та нащо ж ти несла, краще б вдома залишила, в тебе ж он яка сім’я!». Сім’я у Тетяни Миколаївни дійсно «он яка»: троє дітей та п’ятеро онуків. Каже, що коли діти були ще малі, давати раду і на роботі, і вдома одночасно було складно, але якось жінка прикипіла серцем до своїх дідусів та бабусь тому покинути їх не могла.
До літніх односельців соціальна працівниця дістається велосипедом, взимку ж – ходить пішки. Зізнається, що іноді складно всіх оббігати, але додає, що не може інакше. Говорить, що їй важливо відвідати кожного, вислухати, що і в кого болить та якось їх розрадити.
– Я полюбила свою роботу і з часом прикипіла до кожного, ким опікуюсь. Мені уже важко уявити свої дні без них. Та й взагалі вважаю, що комусь таку роботу теж потрібно робити, бо вона важлива, – зазначає пані Тетяна.
Тая АГАВЕРДІЄВА
Читайте також: Хліб, ліки та навіть коньяк: соцпрацівниця з Тального розповіла, що замовляють її підопічні
