Наш земляк і колишній захисник київського ”Динамо” працює в поліції

Уродженець Тального, колишній захисник київського «Динамо» і збірної України (U-19) Дмитро Кушніров має в активі 141 матч, 5 м’ячів за «Динамо-2» в першій лізі, а також золоті медалі юнацького чемпіонату Європи 2009 року. З недавніх пір Дмитро вже не виходить на футбольне поле в офіційних поєдинках – тепер він працює в українській поліції, про що розповів в інтерв’ю.

– Ця ідея не спонтанна, я з дитинства хотів бути або футболістом, або поліцейським. Виходить, зміг спробувати і те, і інше. У Херсоні живе мій хороший друг, я приїхав до нього, як і всі претенденти, пройшов етапи відбору, здав тести, і мене взяли. Тепер і живу в цьому місті. Через роботу в поліції від футболу довелося відмовитися, звичайно, дуже сумую за ним. Але, кажуть, у нас в поліції також є футбольна команда, тому буду грати тут. Рівень, звичайно, інший, але зовсім без улюбленої справи, напевно, не зможу. Присягу склав в січні, а через день вперше вступив в денну зміну, патрулював вулиці міста. Радий, що все вийшло добре. Хочеться зробити щось хороше і принести користь своїй країні.

– Як батьки поставилися до такого повороту у вашому житті?

– Тата немає із 2010-го, мама сприйняла це добре, вона підтримує будь-які мої рішення. Хоча, звичайно, переживає, адже робота досить небезпечна, просить бути обережним і берегти себе. Нещодавно виповнилося рівно 100 днів служби. З цього приводу в нашу честь організували концерт в Херсоні, але ввечері я заступив на чергування, тому святкувати ніколи.

– У новій професії щось розчарувало?

– Я в захваті від своєї професії! Не чекав, що тут так цікаво. Робота приносить мені задоволення, сподіваюся, моментів, які зможуть розчарувати, не буде. Найбільше подобається спілкуватися з людьми, мати можливість їм допомагати. Не скажу, що у мене були якісь особливі проблеми навіть на початковому етапі. Головне бажання. Якщо хочеш вчитися і розвиватися, ніяких труднощів не буде. Все виходило і на етапі навчання. Просто дуже багато інформації, доводилося вчитися не тільки під час лекцій, а й удома сидіти за підручниками допізна, приділяючи цьому майже весь свій час. У той період не було практично жодної вільної хвилини.

– З напарником швидко знайшли спільну мову?

– У мене напарниця. В основному, працюю на змінах тільки з нею. Спільну мову знайшли майже відразу, ніяких труднощів у спілкуванні. Під час служби приймаємо однакові рішення, на щастя, розбіжностей у нас не виникало, так що все добре.

– Що входить в коло ваших обов’язків?

– Не тільки патрулювання, а всі виклики, взагалі, будь-які – ми реагуємо на всі звернення.

– Яка подія під час вашої роботи запам’яталася найбільше?

– Цікавих пригод було багато. На жаль, не про все можу розповісти. Була історія з врятованої собакою. Прийшло повідомлення, що автомобіль збив тварину і зник, дівчинка просила про допомогу. Я подумав, що собачку збили на смерть. Але все одно ми приїхали на місце події через дві-три хвилини. Відразу поклав собаку на заднє сидіння автомобіля, відвіз до ветеринарної клініки, добре, що вона була поруч. Тварині зробили укол, рентген, словом, вдалося врятувати. Пізніше цікавився її подальшою долею – мені сказали, що все добре закінчилося.

– А були смішні або курйозні випадки?

– Вони трапляються щодня, їх безліч, нудьгувати не доводиться. Просто є певне коло людей, до яких ти їдеш на виклик і заздалегідь знаєш, що буде. Наприклад, особисто я вже раз п’ять прибував на виклик до жінки з однаковою скаргою. Вона живе в дев’ятиповерховому будинку і стверджує, що у неї нагорі «меблева фабрика», мовляв, сусіди дуже шумлять, не дають спати. Ми думали, дійсно, шумлять, заважають. Приїхали, зайшли, подивилися, поговорили – все тихо. Наступного разу думаємо: може, щось змінилося, і дійсно сильний шум? Знову приїжджаємо – тиша. І так кожен раз, навіть о 7:00 ранку прибували – сім’я, яка живе нагорі, поводиться тихо, діти сплять, сусіди також підтверджують, що ніхто не шумить. Мабуть, жінці просто не вистачає спілкування і вона таким чином привертає до себе увагу.

– А можна не реагувати на такі виклики?

– Ми обслуговуємо абсолютно всі виклики. Скарга може кілька разів не підтверджуватися. А раптом одного разу хтось не відреагує – і станеться щось погане? Ми не можемо цього допустити.

– Як довго триває ваша зміна?

– 12 годин. Після денної зміни добу відпочиваю, потім виходжу в нічну зміну, після неї відпочиваю дві доби.

– Який найбільший штраф доводилося виписувати?

– 510 гривень за відсутність техпаспорта у водія – залишив його вдома. 90 відсотків людей нормально реагують на зауваження або штрафи – не обурюються і не сваряться. Вважаємо найкращим – бесіду. Якщо люди розуміють, то і ми просимо, пояснюємо. Коли сперечаються, доводиться писати постанову.

– Які правила найчастіше порушують у Херсоні?

– Проблема всюди одна: неправильне паркування в недозволеному місці. Але останнім часом стали порушувати набагато менше.

– Футбольне минуле якось допомагає, коли, наприклад, потрібно швидко бігати?

– Звичайно, допомагає! У роботі поліцейського потрібна хороша фізична підготовка, адже стикаєшся з різними ситуаціями. Доводилося і гнатися за порушниками. На щастя, я завжди наздоганяв.

– Напевно, під час навчання фізична підготовка була для вас найлегшим предметом?

– Так, просто вона дещо відрізняється. Є схожі з футболом компоненти, коли потрібно бігати і стрибати, але є і своя специфіка, коли треба застосовувати спеціальні прийоми, надягати наручники тощо. В цілому, можу сказати, що для мене це було легко.

– Представники яких ще професій зустрічаються в сучасній поліції?

– Колишні вчителі, лікарі, багато колишніх спортсменів – всіх не перелічити …

– Повернутися в футбол не плануєте?

– Ні. Я вибрав свій шлях і рішуче налаштований займатися чимось одним, тим більше, що мені все подобається, а це дуже важливо. Навіщо щось міняти?

– З ким із колишніх партнерів по «Динамо-2» підтримуєте зв’язок?

– З Віталієм Каверіним і Дмитром Коркішком. Нещодавно зустрічалися, коли я був в Києві. Взагалі, вибратися в інше місто виходить не дуже часто.

– Часто буваєте на футбольних матчах?

– Навіть не пам’ятаю, коли був на футболі. У Херсоні є команда «Кристал», але на їх матчі щось не тягне. Ви можете собі уявити цей рівень?

– Вас не залучали до патрулювання території стадіону під час матчів?

– Особисто мене – ні, а колегам доводилося під’їжджати до стадіону патрулювати під час гри. Специфіка роботи особливо не відрізняється.

Світлана ПОЛЯКОВА