«Мріяв побудувати дім, посадити сад, а в ньому – кущі троянд»: пам’яті Героя Богдана Жовноватого з Лісового на Тальнівщині

Небесний легіон Тальнівщини

Янголи летять до неба!.. Янголи!..

І повернути неможливо їх!..

Життя, як нитка, обірвалось…

Втратили!.. Ми пам’ятаєм всіх!..

Юлія Фурдуй

11 листопада 2022 року під час оборони міста Бахмут на Донеччині загинув солдат-гранатометник Богдан Жовноватий. Через чотири дні його поховали в рідному селі Лісове на Тальнівщині. Прожив Воїн лише 32 роки, залишивши по собі гарну славу хорошої людини.

–Він був добрий і людяний, а ще любив дарувати мені квіти, – каже про сина мама Раїса Леонідівна.

Богдан Павлович Жовноватий народився 2 липня 1990 року в селі Лісове на Тальнівщині, тут провів дитячі та юнацькі роки. Закінчивши місцеву загальноосвітню школу, вступив до Черкаського ліцею, де здобув професію автомеханіка. Навчальний заклад юнак закінчив з червоним дипломом. Згодом проходив строкову службу в Збройних Силах України. Мріяв стати водієм-далекобійником, побачити Україну і світ, але не склалося.

Богдан Жовноватий служив у Роменському районному відділу поліції патрульним у нічну зміну, а потім – помічником чергового. У цей час брав участь в антитерористичній операції, захищаючи східні терени нашої держави.

–Бахмут він перейшов уздовж і впоперек, – каже мама Раїса Леонідівна.

Через сімейні обставини чоловік перевівся з Ромен на Черкащину й служив за контрактом в Уманській військовій частині. Опісля працював у місті Умань на станції технічного обслуговування автомобілів. Під час повномасштабного вторгнення Воїн знову пішов захищати рідну країну: 30 серпня 2022 року мобілізований до Збройних Сил України як солдат-гранатометник. Служив у п’ятдесят восьмій бригаді Десантно-штурмових військ України.

Дружина Інна розповідає, що доля відміряла їм з Богданом неповних два роки щастя. Вона закохалася в лагідного, надійного, щирого й завжди усміхненого красеня з  добрими очима. Він після знайомства з коханою вирішив для себе, що вони обов’язково будуть разом.

–Схвильований, прийшов до мене на роботу й подарував великий букет із 25 троянд. Це було в січні. Я два кілометри той букет несла додому, щільно обгорнувши його, щоб жодна трояндочка не замерзла, – крізь сльози розповідає Інна. – Мій коханий узяв до рук зброю й пішов захищати свою сім’ю й рідну землю, хоч мріяв побудувати дім, посадити сад, а в ньому – кущі троянд. А ще він хотів вівчарку, яка стала б для нього справжнім другом.

Жінка розповідає, що Богдан кохався у квітах. Під балконом квартири посадив троянди й ретельно їх доглядав. У вільний час любив готувати різні наїдки, експериментувати на кухні, готуючи різноманітні делікатеси. Особливо вдавалися чоловікові м’ясні страви. Часто влаштовував для коханої романтичні вечері при свічках.

У житті Богдана Павловича була ще одна щастинка: племінник Павлусь. 24 лютого 2022 року його з матусею Олександрою забрали з пологового будинку. Дядечко безмежно любив хлопчика, годинами просиджував біля його колиски. Перебуваючи на передньому краї, у коротких телефонних розмовах з рідними ніколи не забував розпитати про Павлуся.

Богдан Жовноватий чимало хотів ще зробити в цьому світі, але не встиг, бо клята війна забрала його життя.

–Богдан – найкращий у світі син, чоловік, брат і дядько, – каже Інна Жовновата, – для Павлуся – приклад сміливості, сили, нездоланності й любові. Наш Герой, наш янгол у небі. Ми ніколи тебе не забудемо!

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА