''Мамо, я просто уявляю, як я жінкам допомагаю''

– Після розлучення з чоловіком я втратила віру в себе. Мені здавалося, що я якась не така, що жоден чоловік на мене не подивиться, тим паче, з дитиною. Душу переповнювала ненависть та злість, усе валилося з рук. Сама б я точно не справилася, – ділиться тальнівчанка Юля. – Дізнавшись, що у місті працює хороший психолог, довго не наважувалася звернутися, бо Тальне – маленьке містечко, де всі знають один одного. І взагалі, до психологів ставилася скептично, не вірила, що хтось мені може допомогти. Проте, вже після двох консультацій з Вікторією, я наче вийшла «із запою», мені відкрилися очі на ситуацію, з якої я взяла урок. Тепер я точно знаю, у мене все вийде. Дуже вдячна моєму психологу Вікторії.

34- річна Вікторія Чубань кілька місяців тому почала працювати психологом у Тальнівській центральній лікарні. До її кабінету, що знаходиться у центрі Тального, приходять жінки, які хочуть змінити своє життя і бути щасливими.

Кожна приходить зі своїми проблемами: стосунки з чоловіком, проблеми з дітьми, непорозуміння з колегами чи навіть з батьками. І вона допомагає розібратися в собі, розкласти все по полицях і змінити ситуацію, з якої, здається, немає виходу. Не дивно, адже жінки приходять, почуваючись винними, у стані розпачу та розчарування. От тоді їм необхідна стороння людина, яка б взяла за руку й вивела з тієї ситуації чи стану. Вікторії це вдається.

З дитинства вона мріяла бути сімейним психологом. «Мамо, я просто уявляю, як я жінкам допомагаю», – казала дівчина, вступаючи до Харківського університету імені Каразіна. По закінченню працювала психологом у школі та коледжі. Та, займаючись пустою писаниною, їй мало часу залишалося на спілкування з дітьми. Дізнавшись, що вагітна, вирішила на повну зайнятися дітьми, 16-17-літніми підлітками, які переживали перше кохання, непорозуміння з батьками. Вони і зараз є її клієнтами.

– Якщо чесно сказати, моя історія дуже надихаюча. Про той шлях, який я пройшла, розказую клієнтам і раджу брати за приклад, – зізнається психологиня. – У юності я зустрічалася з хлопцем, і так трапилося, що наші відносини стали токсичними, як я їх зараз називаю. Це були постійні маніпуляції, шантаж. Я зрозуміла, що не готова це терпіти й вирішила розірвати стосунки. Усі намагалися нас помирити, бо зовні ми здавалися ідеальною парою. Та я відстояла себе і сказала, що так більше не можу й не хочу жити.

Був у житті Вікторії період, коли «відчувала себе наче у темному коридорі і всі двері закриті».

– Розумію: двері треба відкрити якісь, а які? – згадує час, коли, після тривалого періоду роботи координатором у мережевому маркетингу, перестала отримувати задоволення від улюбленої справи. – У той час компанія почала переходити глобально онлайн: консультації, продажі, навчання. Тобто, раніше ми з консультантами винаймали кімнату у кафе, обговорювали робочі питання, а після гуторили про своє, і я, за філіжанкою кави, по суті надавала психологічні послуги. Потім вдячна колежанка приходила з коробкою цукерок. Цим відгукам я була невимовно рада. Втративши ці посиденьки, розмови, я відчула, що мені чогось не вистачає. Почала повторно себе шукати. Син та чоловік помаленьку повернули мене до моєї дитячої мрії – стати сімейним психологом.

Після невеликої паузи розповідає про власну кризу в особистому житті, з якої вона винесла, що день має бути нормований, а телефонні дзвінки з роботи – припинятися з приходом додому. Тобто, вдома повинна бути мама й дружина.

А ще Вікторії дуже подобається вчитися. Навіть будучи маркетологом, вона не залишала психологію, проходила онлайн курси, брала участь у тренінгах, одним словом, розвивалася. І зараз вона також навчається.

– Та які б класні фахівці у сфері самопізнання ми не були, скільки б ми не читали книг з психології, наш мозок влаштований так, щоб уникати пошкодженого файлу – травмованої частини, – пояснює Вікторія та наводить приклад, як пацієнти не хочуть говорити про ситуації, що викликають біль. – Це дуже легко спостерігати: людина розказує, але коли дістається до того, що найбільше болить, починає відволікатися та говорити про інше. Біль свій треба діставати, як би глибоко він не був, його не треба ховати, – радить психолог і зізнається, що і їй також у свій час допоміг колега, що за допомогою одного з психологічних методів показав ті двері, які вона так довго шукала.

Зараз Вікторія проводить індивідуальні прийоми (консультації й практики) й запрошує на них усіх, хто хоче розвиватися, хоче щось змінити у своєму житті. А зміна – це завжди розвиток. У планах – проведення курсів та семінарів на теми, що хвилюють її відвідувачів. Також створила у Вайбері групу для однодумців і назвала її «Розвиток». Її учасниками є переважно жінки, адже саме від нас, жінок, залежить і особисте щастя, й погода в домі.

Адреса кабінету: вул.Гагаріна 7 (вхід зі сторони швидкої допомоги) Час прийому: 8.00-16.00, запис за тел.097-865-09-18

Ліна ЯЛОВСЬКА