Вісті Черкащини Майстриня з Краматорська переїхала на Тальнівщину та виготовляє окопні свічки
Чорно-біла кішка Умка, яку Лариса Червінська привезла з рідного Краматорська у Здобуток на Тальнівщину, поглядає на нас з настороженістю та поважно походжає по кухні, поки господиня варить каву та розповідає про своє життя до повномасштабного вторгнення. Жінка каже, 24-го лютого прокинулася під звуки вибухів, а вже наприкінці березня усією родиною, взявши тільки найнеобхідніше – документи та деякі речі – вирушили в дорогу. Їхали не в невідомість. Батько Лариси Миколаївни родом з Довгенького. У це село, як правило, родиною приїздили влітку на відпочинок. Про мальовничі краєвиди жінка неодноразово розповідала своєму синові, як той був малим, а потім брала і його у рідне дідусеве село. Лариса розповідає, син давно виріс, він футболіст, нині у Дніпрі.
Із захопленням Лариса Миколаївна каже про заняття з дітьми, гортає фото в телефоні і показує спільно з дітворою створені роботи: топіарії – дерева щастя, гніздечка, магніти на холодильник, віночки, панно та обереги з джуту, різноманітні композиції. А якою витонченою є лялька-мотанка – в руках тримає відерця, з косою та у вишитому вбранні! Нашу увагу привертає надпис на вітряку млинка: «Старий млин, р. Тікич». Майстриня розповідає, що ідею цієї роботи їй навіяли спогади про Довгеньке. Цей млин і досі стоїть у селі, він був побудований, як переказували в родині Лариси Миколаївни, наприкінці XIX століття.
Дещо зі своїх робіт Лариса Червінська привезла з собою. Каже, з деякими своїми вихованцями і досі підтримує зв’язок та, звісно, ностальгує за роботою її гуртка «Творче джерельце» у Центрі позашкільної роботи у Краматорську, де почала працювати ще у 2020-му році.
Та особливе місце серед робіт жінки займають свічки. Їх жінка робила і сама, і розписувала вже готові, фабричні, як-от зимові будиночки. Лариса Миколаївна каже, деякі свічки робила буквально «наосліп»: заливаючи у непрозору форму шар за шаром, до кінця не було зрозуміло, що ж вийде в результаті. Так з’явилися на світ свічечки з зображенням хатинки, морських хвиль. Можна тільки уявити, наскільки захоплюючим був сам процес виготовлення такої краси!
Майстриня каже, неодноразово брала участь у ярмарках, як-от Марії Примаченко. Та й участь у обласних конкурсах приносили гарні емоції – це завжди було святом.
У створенні свічок жінка має колосальний досвід. Які тільки матеріали не використовує: тут і сухі суцвіття, і листочки, і камінці, і ракушки – всього й не перелічити. А її «лампіони» (світильники з парафіну, декоровані натуральними матеріалами, у які всередину можна поставити свічку-таблетку чи навіть гірлянду) заворожують.
– Я подумала, чим можу бути корисною, де можу застосувати свій досвід і знання, – каже Лариса Миколаївна. – Тож вирішила зробити кілька «окопних» свічок. Їх виготовила поки до десятка. Звісно, було би приємно дочекатися зворотного зв’язку, відгуків від військових.
Для свічок, як пояснила майстриня, раніше матеріали замовляла. Однак жінка буде рада, якщо хтось виявить бажання допомогти з матеріалами. Для виготовлення потрібен віск, парафін та консервні невисокі банки. Тож долучаймося. Передати матеріали можна, зв’язавшись з редакцією «Нового Дзвону»: 098 962 57 39.
– Я щиро дякую всім людям – нашим сусідам, знайомим і незнайомцям, хто допоміг нам облаштуватися на новому місці, хто підтримав у непростий час. Низький уклін, – каже наостанок жінка.
Ольга ОСІЯНЕНКО
