Люди нашого краю

Наступною співрозмовницею нашої рубрики стала кандидат у депутати від політичної партії «Слуга Народу», начальник Тальнівського районного відділу ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Людмилою Михайлівною Скоропад.


Довідка: народилась 8 листопада 1983 року у Тальному. Тут пройшли дитинство, юність і шкільні роки. У 2001 році закінчила 11 класів у ЗОШ №2. Далі навчалась у столичному університеті «Економіки та права КРОК» на юридичному факультеті за спеціальністю «Правознавство». Трудову діяльність розпочала у 2004 році на посаді юриста у ЗАТ «Тальнівський щебзавод». З червня 2018 року займає посаду начальника Тальнівського районного відділу ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Одружена, має двох синів-школярів. З чоловіком Дмитром, можна сказати, знайома ще з пологового будинку, так як народились вони одного і того ж дня, місяця та року з інтервалом в декілька годин. Життєве кредо – «Пам’ятай про свою життєву силу, адже тільки ти вирішуєш, що і як робити».
– Чи щаслива Ви людина?
– Я щаслива донька бо маю прекрасних, люблячих, турботливих батьків. Незважаючи на те, що мені 36 років, мій ранок розпочинається з телефонного дзвінка батькам. Я щаслива дружина, бо маю коханого чоловіка, якому вдячна за любов, турботу та радість, яку він дарує мені щодня. Я щаслива мама, бо маю двох чудових синів – свою надію та опору. Я радію і отримую задоволення від простих речей, які здаються нам звичними і буденними: щоранку бачити схід сонця, зустрічати ще одну весну, знати, що здорові діти і живі батьки.
– Людмило Михайлівно, більше 2-х років Ви займаєте посаду начальника Тальнівського відділу ДРАЦС. Розкажіть про свою діяльність. Чи подобається Вам робота?
– Свою роботу та роботу моїх колег вважаю дуже важливою. Без нашого відділу не обходиться жодне народження малечі, одруження наречених. Ці події супроводжуються радістю, сміхом, щастям, позитивними емоціями. Люблю свою роботу за живе спілкування з людьми, щирі емоції відвідувачів. Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану – не тільки юрист-правник, а й психолог, який має і вислухати, і поспівчувати, і підтримати. Є в моїй професії також і сумні моменти, адже нам приходиться проводити реєстрацію розірвання шлюбу та реєстрацію смерті.
– Чим Ви займаєтесь у вільний час? У Вас є якесь хобі?
– Моє хобі – кулінарія. Карантин багатьох повернув на кухню, але мені це завжди приносило задоволення. Кулінарія – це робота більше руками, ніж головою. Коли по 8-9 годин на день працюєш за комп’ютером, вкрай важлива зміна активності і навантаження з інтелектуального на більш творчий процес. Впродовж робочого дня я залучена у безліч процесів – комунікація з працівниками і партнерами, документи, виступи, доповіді, термінові контролі. Доводиться постійно перемикатися між задачами і рідко вдається глибоко зануритися в один процес. А от приготування їжі – неначе містичний ритуал, якому потрібно віддатися повністю. Тому мій час на кухні – це чудовий відпочинок для мозку. Це можливість створити безліч приводів для приємних вечорів і теплих бесід з рідними, близькими та друзями.
– Чому Ви вирішили йти у депутати на місцеві вибори?
– Мій старший син написав твір на тему «Якою ти бачиш в майбутньому нашу країну?»: «Україна майбутнього – це прекрасна та квітуча держава. Її поважають та цінують в Європі, в усьому світі. Сюди приїжджають у справах та відпочити громадяни із сусідніх країн. Людей приваблюють чисте повітря Карпатських гір, їх мальовничі краєвиди, зони відпочинку та дбайливо збережені історичні пам’ятники. Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не боїться вторгнення окупантів, де не чути зривів та очікувань чергового «нападу», де не будуть звучати слова «сепаратисти», АТО, ДНР і ЛНР, де люди почувають себе вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто гуляти вулицями, посміхатися перехожому, без страху, що хтось щось подумає!»
Коли я прочитала цей твір, мені захотілось, що б це дійсно було так. Бачу в собі потенціал і маю бажання щось змінити в нашій громаді. Якщо кожен громадянин нашої держави зробить хоча б один крок вперед – ми всі разом зможемо змінити наше майбутнє на краще.
– Якщо б Ви могли примати закони, який закон Ви б прийняли чи відмінили?
– На мою думку доцільно було б внести зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсійний вік. Зважаючи на те, що моя робота пов’язана з державною реєстрацією смерті, мій досвід показує, що люди Тальнівщини не доживають до пенсійного віку – таких на сьогодні 50 %. Людина працює все своє життя, а жодної пенсійної виплати не отримує.

Поспілкувалися ми також і з кандидатом в депутати до Тальнівської міськради від ПП «Слуга Народу», завідувачкою терапевтичним відділенням КНП «Тальнівська ЦРЛ» Тетяною Вікторівною Пироженко.


Довідка: народилася 31 липня 1981 року у с. Мазурівка, Тульчинського району, що на Вінниччині. Там закінчила школу та у 1999 році вступила до Вінницького медичного університету, який закінчила у 2005 році. По держрозподілу була направлена у Тальне – працювати за освітою. Відтоді живе у Тальному, тут вийшла заміж.
– Тетяно Вікторівно, чи можете назвати себе щасливою людиною?
– Так. Щастя – це, можна сказати, стан душі. В мене є чоловік, робота, яка мені подобається.
– Чи хотіли б Ви змінити професію медика на якусь іншу?
– Не хотіла б. Мені подобається моя професія. Мені подобається бачити результат своєї праці, бачити, коли хворий іде на поправку. Звичайно, не без втрат, бо лікарі – не всесильні і всі біди відвести не можуть.
– Як проводите вільний час?
– Подобається кататися на велосипеді. В мене є подруга, і коли є вільний час, з нею полюбляємо їздити до Корсунки й назад на велосипедах. Люблю читати багато художньої літератури. Раніше більше читала, зараз менше можливості все це робити. А ще серед захоплень – гірські лижі і подорожі в Карпати.
– Ви балотуєтеся в депутати, чому?
– Я вважаю, що настав час щось змінювати, і хотілось би спробувати допомогти громаді, наприклад, по можливості навіть в тих моментах, речах, на яких я знаюся. Хочеться, щоб мій досвід і знання послужили на благо суспільству.
– Припустимо, Ви стали депутатом. Що будете реалізовувати в першу чергу, які проблеми вирішувати?
– Хотілося б, щоб був благоустрій міста, щоб люди мали можливість відпочити у тому ж, наприклад, парку, який потрібно впорядкувати. Також потрібно вирішити питання з нашим багатостраждальним замком, аби він служив на благо міста та громади. Щодо медичної галузі, думаю, необхідно сприяти виділенню коштів на лікування соціально-незахищених верств населення у перші кілька днів госпіталізації, щоб фонд, наприклад, якийсь діяв.

Катерина КІХТЕНКО, Ольга ОСІЯНЕНКО

22.10.2020 11:20
Переглядів: 2149
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.