Вісті Черкащини 
Дитячі мрії та доросла мета: як у Тальнівській «Берізці» провели благодійний захід
Замість затишних дитячих груп – травневе сонце й розлогий простір під відкритим небом. У тальнівському ЗДО «Берізка» вирішили не замикатися в стінах закладу, а винести презентацію «Нашого садочка» просто на подвір’я. Тут дитяча творчість змішалася з гомоном благодійного ярмарку, а мрії малечі – з цілком дорослою метою допомагати війську.
На свіжому повітрі патріотичні пісні звучали особливо щиро, а черги за домашніми ласощами не меншали до останнього лота. Зусиллями батьків, вихователів та дітлахів подвір’я садочка ожило й закипіло, мов справжній вулик, де кожна добра справа працює на спільну перемогу.
«Громада Тального – велика родина, яка вміє і свято дітям створити, і згуртуватися задля підтримки України», – ділиться емоціями директорка закладу Інна Гончарук.
Про те, як дитяче свято просто неба перетворилося на серйозний волонтерський крок, читайте у нашому матеріалі. Програма заходу була насиченою: спочатку відбувся святковий концерт, а по його завершенню розпочав роботу благодійний ярмарок.
Як під одним дахом зцілювали душі та гартували волю
Інна Гончарук не приховує: шлях до нинішньої гармонії вимагав часу й неабиякого терпіння. Будь-які зміни – то завжди випробування. Об’єднання двох великих колективів – передусім робота з людськими почуттями. Спочатку в коридорах панувала тиша, сповнена очікування й природних побоювань. Кожен переживав за своє майбутнє, за звичний ритм роботи, за долю рідних груп.
Директорка розуміла ці тривоги, адже за ними стояла любов педагогів до своєї справи. Тому вона обрала тактику лагідних кроків: її метою було дбайливо перенести коріння одного колективу в ґрунт іншого так, аби спільне дерево заквітло з новою силою. Це був період тонкого налаштування, де кожне рішення приймалося з повагою до історії обох закладів.
Переїзд із душею в чемоданах
З «Казки» везли все: від меблів до традицій. Інна Гончарук знала: затишок будується на звичних речах. Тому в п’яти групах «Берізки» одразу закипіли ремонти. Колір шпалер підбирали фанатично, щоб він ідеально пасував до тих самих шафок і столів, до яких діти звикли в «Казці».
«Ми перенесли свій світ», – читається в кожному куточку оновленого закладу. Назви груп – «Сонечко», «Бджілка», «Капітошка», «Веселка», «Червона Шапочка» – стали вузликами, що зв’язали минуле з майбутнім.
Кольоровий дрес-код: коли батьки поруч
Презентація «Нашого садочка» просто неба стала щирим свідченням єдності. Це був іспит на довіру, який колектив і родини вихованців склали разом. Батьки стали головною опорою: вони купували футболки, щоб підтримати кольорову гаму груп, знаходили час у робочих графіках і відвідували репетиції, аби розділити сцену зі своїми дітками. Коли виступала група «Бджілка», глядачі затамували подих.
Поки малеча в яскравих костюмах старанно виводила па, на задньому плані в салатових футболках танцювали їхні мами. Вони створили «живу галявину» для своїх дітей – символ того, що родина завжди поруч і завжди прикриє спину. А група «Веселка» обрала фіолетовий – глибокий колір, що завершує сонячний спектр і нагадує: після будь-якого дощу обов’язково засяє сонце.
Три вихованки Тетяни Ярошенко
Окремий розділ цієї історії – візит Тетяни Андріївни Ярошенко, яка віддала «Берізці» 40 років життя, а нині вже шість років перебуває на заслуженому відпочинку. Проте й досі вболіває за садочок, як за рідну дитину. Запрошення на свято стало для ветеранки несподіванкою: можливо, через незнайомий номер у телефоні слухавку підняла не одразу. Та все ж зустріч відбулася.
Крокуючи коридорами, гостя не впізнавала знайомих стін: заклад став сучасним, яскравим та наповненим життям. Проте найбільше вразило інше. Сьогодні в «Берізці» працюють три вихованки Тетяни Андріївни: дві – вихователями, одна – помічником. Ті дівчатка, яких колись навчала тримати ложку, тепер самі дбають про цей великий дім. На очах бриніли сльози – прийшло усвідомлення, що справу життя передано в надійні руки.
Допомога з перших рук
Благодійний ярмарок став природним завершенням свята. 18 360 гривень виторгу та ще 3 000 від колективу – вагомий внесок у спільну справу, який перетвориться на адресну підтримку «своїх». Інна Гончарук переконана: кошти мають іти тим, кого знаєш в обличчя, адже така допомога – найнадійніша.
У колективі пам’ятають, як восени відновлювали автомобіль чоловіка колеги, Ольги Миколаївни Вайнагій. Автівку, що вивозила захисників із «нуля», тоді сильно пошкодило, а екіпаж втратив побратима… Працівники закладу не вагалися й допомогли замінити посічене скло та гуму. Так само підтримали й підрозділ розвідників, де служить тато одного з вихованців. Тоді на передову передали 10 тисяч гривень.
Для садочка це конкретні люди, яких тут знають, шанують і з якими постійно спілкуються. Куди спрямувати нинішній виторг, у закладі вирішать згодом, коли з’явиться нагальна потреба. Ці кошти обов’язково знайдуть свого героя і стануть підтримкою в найбільш потрібний момент.
Урок тиші
Інна Гончарук знає, що дитина відчуває фальш за версту. Тому патріотизм у дитячому садочку – не гасла. Вихователі ведуть старші групи на площу до портретів загиблих героїв. Там, під відкритим небом, діти бачать їхні очі.
«На заході я представила весь колектив, кожного за посадою. Я хотіла, щоб їм поаплодували, бо всі працівники садочка на це заслужили, – каже директорка. – Ми пройшли через сльози й сумніви, але сьогодні працюємо на результат, і нам уже є чим пишатися».
Свято закінчилося флешмобом під пісню Світлани Тарабарової. Танцювали всі: вихователі, кухарі, мами й тати. І в цьому загальному русі вже неможливо було розрізнити, хто з «Казки», а хто з «Берізки». Бо вони – це тепер МИ.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
